неділя, 1 вересня 2013 р.

Річниця початку Другої світової...

Сьогодні річниця найжорстокішої і найкривавішої війни сучасності - Другої світової. Учасники пакту Молотова-Ріббентропа почали втілювати у життя  домовленості, досягнуті 23 серпня. Першою жертвою хижаків стала Польща...Про змову нацизму та комунізму проти народів світу, а також про маловідомі факти з остаточного "визволення" Харкова у 1943 році матеріали дискусії на "Майдані"
Тези мого виступу:
 Хочу звернути увагу на кілька історичних моментів. З одного боку пакт 23 серпня, особливо у західній пресі, був несподіваним і шокуючим. Об´єдналися нібито два антагоністи.
З іншого боку, ще 31 травня 1939 р. на сесії Верховної Ради Радянського Союзу тодішній нарком закордонних справ Молотов у своїй доповіді про міжнародне становище і зовнішню політику Радянського Союзу підсумував результати англо-французько-радянських переговорів. Він відзначив, що партнери Англія і Франція ставляться негативно до таких речей. Особливо вони не сприймають можливість втручатися Радянському Союзу у справи прибалтійських республік.
Увага, яка приділялася совецько-німецьким стосункам і відносинам була досить велика і було зазначено, що ці стосунки постійно покращуються.
В цій же доповіді Молотов зазначив основні пріоритети Совецького Союзу. Це були Аланські острови у Фінській затоці, агресивні дії Японії у Монголії, і право на втручання Совецького Союзу у справи прибалтійських республік. Про Польщу тоді мова взагалі не йшла.
Характерним моментом, на який зараз мало хто звертає увагу, але на який варто звернути увагу є те, що 23 серпня було в планах Гітлера (перший варіант), як день нападу на Польщу.
Відповідь на питання, чи можна ставити знак рівності між нацизмом чи комунізмом, дав сам Сталін. У своїй телеграмі Ріббентропу на вітальну телеграму до 60-річчя, у грудні 1939 року Сталін зробив феноменальне зізнання. «Дякую Вам, пане міністре, за вітання. Дружба народів Німеччини і Радянського Союзу зцементована кров’ю, і має всі підстави бути довготривалою і міцною». Виникає питання: яка це дружба зцементована кров’ю? Чиєю кров'ю зцементована ця дружба?
Феноменальний альянс німецьких нацистів і совецьких великоруських більшовиків поєднувало не лише намагання підкорити сусідів, які притримувалися демократичних цінностей, але й намагання тримати ці народи в покорі. Два тирани зійшлися на тому, що їм потрібний спільний фронт проти світоглядного ворога і в їхній уяві цим ворогом були країни-сусідки, країни, які оточували авторитарні режими: Чехословаччина, Франція, Англія, Австрія, Польща, країни Балтії. Суперечки Сталіна і Гітлера в ті часи базувалися виключно в одному: хто проковтне більше територій, хто матиме більше сателітів, хто більше знищить у концтаборах опозиційних елементів, чи був спротив, який не сприймав диктатури.
Характерним був ще один момент. Вже 19 вересня 1939 р. німецька військова делегація у Москві вела перемовини про демаркацію кордонів, передачі об´єктів і спільні дії проти польських банд, спільну боротьбу проти польської агітації.
Ми не маємо права забувати, що в результаті всіх цих переговорів і цього пакту, щонайменше півмільона євреїв, більш як один мільйон двісті тисяч поляків були визнані німецькими властям непридатними до асіміляції, а це означало смертний вирок.
Ще один важливий момент, про який мало хто говорить. Вже 24 серпня 1939 р. була офіційна заява найбільшої парламентської репрезентації Української політичної партії Українського національно-демократичного об´єднання під проводом Василя Мудрого про то, що українці не схвалюють підписання цього пакту і «виконає всі громадські обов´язки, які накладає на нього приналежність до польської держави». Тобто, все таки мінімальні можливості демократії, які існували в тодішньому режимі  полковників були набагато привабливіші аніж режими диктаторів.

Немає коментарів:

Дописати коментар