пʼятниця, 19 січня 2018 р.

про нетрадиційні "традиції" зимового купання

Так і не зміг пригадати жодної публікації  щодо "традицій" купатися на Водохрещу. Якщо, скажімо, в Дубівцях я записав кілька згадок про "обливаний понеділок", то перерив всі нотатки і жодної згадки про купання в ополонці! І Олекса Воропай не згадує. І Номис нічого не пише. Єдиною згадкою про зимове купання є розвідка Івана Огієнка " Про дохристиянські вірування українського народу". Але там нема нічого про масовість, та й час стосувався грудня. Відтак не можу зрозуміти: в чому полягає "традиційність" і "християнськість" купелі? Хто наведе якісь притомні джерела цих "вікових традицій"?
На світлині Олег Ущенко також дивується масовим голопупченням на Водохреща і пропонує нову "традицію"...Має шанси стати масовішою :-)

8 коментарів:

  1. Роман Матис
    36 хв ·
    Facebook Creator
    ·
    Про традиції.
    Проживши чотири десятки років в Україні, на Львівщині, хочу вам сказати, що ніколи, ніколи, принаймні в селах Бойківщини, а в дитинстві та отрочестві свято Водохреща проходило в мене саме там, я не зустрічав традиції засовувати голу задницю в освячену йорданську воду. Почав цей «обряд» появлятися на рівні міст і поступово наростати, починаючи від Львова і до менших містечок, з кожним роком все більше і більше.
    І кожного року мені було цікаво де початок цієї поведінки? Ну бо одна справа хреститися в водах річки Йордан, рясно згадуваної в Біблії (Єг. 19:33,22, Єг. 18:19-20,12,7, Єг. 17:5, Єг. 16:7,1, Єг. 17:5, 5 М. 1-32, 4 М. 13:29, 4 М. 22:1, 4 М. 26:3,63, 4 М. 32:29, 4 М. 32:29 та інші) коли навколо плюсова температура і зовсім інша справа робити це вирубуючи в льоді ополонку в формі хреста (!), занурюючись у воду температурою +4 градуси за цельсієм і виходячи з неї на мороз. В останньому варіанті для мене завжди дуже сильно проглядалася рука дрімучого кремлівського православ‘я, де обрядовість завжди має на меті плекання і розвиток стадного інстинкту в супроводі з подавленням критичного мислення.
    І от фото у Фейсбук і такі новини мене з кожним роком переконують в тому, що не наше це діло, не українське, а совок свого часу запустив коріння у багато сфер і з деяких ми його досі не тільки не викорінили але і продовжуємо культивувати.
    Отже, глянемо хто там в ополонці склав вам компанію. Те що це зробив діючий цар Мордору Володими Володимирович ІксІгрекЙло думаю всі знаєте? Вийшов в прекрасному кожуху, вишиваних валянках, перехрестився з ліва направо (схоже це свідчення не особливої релігійності індивіда) і пресслужба зробила про це сюжет.
    Але крім того, за посиланням нижче, зробила це в Твєрскій області і Кандидат в Президенти Мордору, як її називають медіа (!!!) «православна порноакторка» Єлєна Бєркова. ( тут лишаємо місце для великої паузи щоб обдумати словосполучення «православна порноакторка» )

    Словом приємного вам перегляду і думаємо, думаємо, шановні

    ВідповістиВидалити
  2. http://old.philology.lnu.edu.ua/teoria_praktyka_ukr_mova/vyp_03_2008/50.%20Plotnikova.pdf
    http://www.nikpravda.com.ua/dekilka-zauvag-shhodo-pirnannya-u-krizhanu-vodu-na-vodohreshha/

    ВідповістиВидалити
  3. Цікаво, що традиція занурення всього тіла на свято Хрещення Господнього в крижану воду не є споконвічною народною українською традицією, як дехто може думати. Інформації про такий звичай не знайти в працях відомих етнографів на кшталт Олекси Воропая чи Василя Скуратівського, які зафіксували багато інших народних дій, що робилися в цей день, – стріляння мисливців з рушниць у повітря, вмивання дівчатами обличчя в річці в пообідню пору тощо. Так звідки ж прийшла традиція пірнання в ополонку?

    Звичай стрибати на Водохреща у воду пішов з теплої Греції. Там на свято Хрещення Господнього влаштовуються народні гуляння, під час яких у водойму кидають хрест і організовують змагання, хто швидше виловить цей хрест із води. Якщо казати про українські землі, то подібні розваги були притаманні греками, які мешкали на південному узбережжі Криму (де клімат м’якше та тепліше, ніж на материковій Україні). Як можна довідатися з оповідання Олександра Купріна «Водолази» з циклу «Лістригони», змагання з пірнанням у воду за хрестом на Водохреща існували на початку ХХ століття в Балаклаві, і брали в них участь досвідчені рибалки-греки, котрі звикли до прохолодної (навіть для реалій кримської погоди) води. Бездумне ж пересадження на терени материкової України грецьких народних традицій святкування Хрещення Господнього (ще й у спотвореному вигляді з додаванням забобонів) ні до чого доброго призвести не зможе – лише збільшить кількість «клієнтів» швидкої медичної допомоги.

    Отже, достеменно можна стверджувати, що пірнання в ополонку на Водохреща жодного стосунку ні до християнства, ні до старовинних українських звичаїв не має. А з медичної точки зору підходить лише для так званих «моржів» або людей із підвищеною міцністю здоров’я. Тому, якщо хтось хоче зануритися на свято Хрещення Господнього в крижану водичку, то перед цим не зайвим було б кілька разів подумати.

    Сергій Гололобов

    ВідповістиВидалити
  4. Альбина Ахметова
    1 год ·
    Сколько помню, многие годы казахи с удовольствием ныряли в прорубь в крещение. Просто за компанию, для себя, еще по какой-то причине, да даже ради спортивного интереса. В этом году число возмущенных постов по этому поводу просто шокирует. Увы, но процент религиозного и шовинисткого мракобесия в стране растет в геометрической прогрессии. Как и количество наследников страны советов, которые никто не спрашивал. Грустно... Альбина Ахметова При совке не наблюдала😀

    ВідповістиВидалити
  5. Andrejs Andronovs у нас верующие идут- православные. Православная церковь всё организовывает- Скорую помощь Электро, палатки . ну А после них, все кто Угодно. спортсмены. закалисты всякие- никто не запрещает.А вот видео есть правда ещё прошлогоднее -https://youtu.be/-N8NkUrMBmM

    ВідповістиВидалити
  6. Женя Дисс В общем, в процессе дискуссии выяснилось:
    1. Батюшки могут быть в "штатском", но не во время службы.
    2. Батюшки никого не призывают нырять, это делают политики из "скрепных" и хз каких соображений. Ни к вере, ни к духу Крещения это отношения не имеет( я что-то в этом роде и думала). То есть, подавать пример ныряния тоже никому не обязаны.
    3. Мнения по поводу полезности данного мероприятия для здоровья у разных людей расходятся.

    ВідповістиВидалити
  7. Але і балаклавським рибалкам вдалося одного разу вразити італійців

    незвичайним і в своєму роді прекрасним видовищем. Це було 6 січня, у

    день хрещення господнього, - день, який справляється у Балаклаві зовсім

    особливим чином.

    До цього часу італійські водолази вже остаточно переконалися в

    безплідності подальших робіт з підняття ескадри. Їм залишалося всього

    лише за кілька днів до відплиття додому, в милу, рідну, веселу Генуї, і

    вони квапливо приводили в порядок пароплав, чистили і мили палубу,

    розбирали машини.

    Вид церковної процесії, духовенство в золотих ризах, хоругви, хрести і

    образу, церковний спів - все це привернуло їх увага, і вони стояли

    уздовж борта, опершись на поручні.

    Духовенство зійшло на поміст дерев'яної пристані. Ззаду густо роїлися

    жінки, старики і діти, а молодь у човнах на затоці тісним півколом

    оперезала пристань.

    Був сонячний, прозорий і холодний день; випав за ніч сніг ніжно

    лежав на вулицях, на дахах і на лисих бурих горах, а вода в затоці

    синіла, як аметист, і небо було блакитне, святкове, усміхнене.

    Молоді рибалки на човнах були одягнені тільки для пристойності в одне спіднє

    білизна, інші ж були голі до пояса. Всі вони тремтіли від холоду, щулилися,

    потирали змерзлі руки і груди. Струнко і незвично солодко лунало спів

    хору по нерухомій гладі води.

    "У Йордані крещающуся..." - тонко і фальшиво заспівав священик, і високо

    піднятий хрест заблищав в його руках білим металом... Настав самий

    серйозний момент. Молоді рибалки стояли кожен на носі свого баркаса, всі

    напівроздягнені, нахиляючись вперед в нетерплячому очікуванні.

    У другий раз проспівав священик, і хор підхопив струнко і радісно "У

    Йордані". Нарешті, в третій раз піднявся хрест над натовпом і раптом,

    кинутий рукою священика, полетів, описуючи блискучу дугу в повітрі, і

    дзвінко впав у море.

    У той же момент з усіх баркасів з плескотом і криками кинулися у воду

    вниз головами десятки міцних, м'язистих тел. Пройшло секунди три-чотири.

    Порожні човни похитувалися, кланяючись. Збурена вода ходила взад і

    вперед... Потім одна за одною почали показуватися над водою мотающиеся

    фиркаючі голови, з волоссям, що падають на очі. Пізніше інших виринув

    з хрестом у руці молодий Яні Липиади.

    Веселі італійці не могли зберегти належної серйозність при вигляді

    цього незвичайного, освяченого сивою давниною, напівспортивного,

    полурелигиозного обряду. Вони зустріли переможця такими дружними

    оплесками, що навіть добродушний священик докірливо похитав головою:

    - Недобре... І дуже недобре. Що це їм - театральне

    вистава?..

    Сліпуче виблискував сніг, ласкаво синіла вода, золотом сонце обливало

    затока, гори і людей. І міцно, густо пахло могутньо морем. Добре!

    http://bibliograph.com.ua/rusKuprin/72.htm

    ВідповістиВидалити
  8. http://shron1.chtyvo.org.ua/Moisei_Antonii/Vodokhreschenski_zvychai_ta_obriady_rumuniv_Bukovyny.pdf
    Стосовно купання в ополонці – це не є християнський звичай, про це нічого не говориться у церковних книжках та статутах – це традиція, але до неї слід підходити тверезо в усіх смислах і помірковано. Як правило, пірнають в ополонки у цей день любителі екстриму. Ми забуваємо про молитву, це радше така своєрідна «зимова розвага», звісно – «за вірою вашою буде вам», але не варто і випробовувати Боже милосердя, адже фізичні закони ніхто не відміняв, розповів священик Олександр.
    Посилання на джерело: https://vsim.ua/lyudi/kupannya-v-opolontsi-na-vodohresche-traditsiya-narodu-chi-hristiyanski-10667267.html

    ВідповістиВидалити