tag:blogger.com,1999:blog-656074846360217489.post2059169136882228227..comments2023-11-21T13:18:07.793-08:00Comments on Записки Ханаса: Доба з Їржі#khanasVhttp://www.blogger.com/profile/17266810682562520814noreply@blogger.comBlogger2125tag:blogger.com,1999:blog-656074846360217489.post-55735075776061007852017-08-23T18:41:17.627-07:002017-08-23T18:41:17.627-07:00http://www.oda.te.gov.ua/tepebovlyanska/ru/news/de...http://www.oda.te.gov.ua/tepebovlyanska/ru/news/detail/107261.htmRozdumhttps://www.blogger.com/profile/13456143663397999621noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-656074846360217489.post-52105684776054016682016-04-07T14:40:10.155-07:002016-04-07T14:40:10.155-07:00Мене зустрів дуже енергійний Володимир Ханас. Про ...Мене зустрів дуже енергійний Володимир Ханас. Про таких кажуть: людина на своєму місці. Перший показ проходив у культурному училищі у Теребовлі. Пану Володимиру вдалося зібрати повний кінозал — прийшло близько 300 студентів. Я вийшов прогулятися на вулицю. За 37 хвилин мені зателефонував Володимир і попросив терміново повернувся назад. У коридорі на мене з криками накинулася директорка училища, мовляв, такі фільми не можна показувати дітям, і що я взагалі цим фільмом хочу сказати. Я протестував, що треба додивитися його до кінця, а потім вже говорити про його сенси. Казав, що, наприклад, вона б не хотіла отримати від фотографа тільки половину свого портрету. Це не допомогло і фільм довелося зупинити через 45 хвилин після початку показу. Зал скандував, учні аплодували й кричали — усі хотіли додивитися стрічку до кінця. Настрій обговорення найяскравіше передає це відео:Наступного дня мав короткий виступ на Міжнародному з’їзді представників юридичних вузів. Після цього фільм показали студентам-правникам Тернопільського університету. У залі я побачив людей, яких набагато більше за події на екрані цікавили монітори їхніх телефонів чи розмови між собою. Хтось мені говорить, що у цих студентів є все, вони розбалувані, тому фільми про таких людей їх мало цікавлять. Кожен автор дуже вразливо сприймає публіку, тож мені здавалося, що в обговоренні немає жодного сенсу, фільм нікого не зацікавив.<br /><br />Мені було важливо, щоб люди в Україні почали обговорювати цю проблему, щоб не лишалися байдужими. Тому моїй радості не було меж, коли після показу до мене підійшла жінка й сказала, що вони кілька годин сперечалися про фільм у себе в кабінеті.<br /><br />З обговорень після показу: «Я чув від однієї жінки, що так не можна жити. Проте лишається питання, хто ми такі, щоб вказувати іншим, як жити? Якщо своєю поведінкою вони нічим не шкодять іншим, та ще й жили на цьому місці задовго до нас?». Як чеський документаліст Україною мандрував http://www.ukrkino.com.ua/kinotext/articles/?id=4520#khanasVhttps://www.blogger.com/profile/17266810682562520814noreply@blogger.com