десь тиждень тому Олександр Степаненко вчергове запропонував сіянці фундука для скверу Docudays UA.
я надзвичайно втішився. Ті, хто садить дерева, завжди тішаться коли є однодумці і допомагачі Навіть, коли різниця в кліматі і на Чортківщину весна приходить на тиждень-два раніше, аніж в мої Дубівці.
домовились з Олександром, що він прикопає саджанці і я заберу їх при нагоді, коли буду в Чорткові.
курва війна
в понеділок я їхав у Чортків, але не саджанцями.
на війні загинув Андрій Степаненко - син Олександра...
найсумніша історія у сквері Docudays UA - це вже другий ряд дерев у пам"ять тих, хто не побачить своїх дерев і , тим більше, плодів з них.
я садитиму цієї весни горіх пам"яті Андрія.
але мені шодень більше хочеться перетворити в безлісну пустельну Нелюдію.
здається, нині час, коли вартніше не садити своє, а нищити вороже...
Вчора спливло 9 днів від загибелі Андрія. 😔
ВідповістиВидалитиУ поминальному слові отець Юліан Ружицький підкреслив два слова: Зустріч і Перемога.
Це насправді може видаватися парадоксальним, але смерть Андрія може нести у собі шанс для Зустрічі багатьох людей доброї волі, котрі спроможні спільно створити те, що він не встиг створити у своєму житті, чому стала на перешкоді війна.
Щодо своєї візії Перемоги отець Юліан пригадав слова Антуана де Сент-Екзюпері з його повісті «Авіатор»:
«Єдина перемога, яка не викликає в мене сумнівів — це перемога, закладена в силі зерна. Висіяне в чорнозем зерно — це вже перемога. Але має пройти час, щоб побачити цю перемогу в стиглій пшениці…
Той, хто носить в своєму серці образ майбутнього собору — той уже переможець.
Перемога є плід любові. І тільки любов бачить риси майбутньої статуї. Тільки любов керує творцем.
Розум має ціну лише тоді, коли він служить любові». 😇
Пам'ятаймо. Політ нашого коханого «Авіатора» не завершений
https://www.facebook.com/stepanenko.olexandr/posts/pfbid0LoyJVREKWWGq5GbynMLRKAT5f9wY6UTFnZkrCwyLKvhY71qy96xj7stxUv4pXp4al Stepanenko Olexandr