Національна ідея. Дві проблеми

Все має бути добре. Але. В українців є щонайменше дві проблеми, котрі не дають узгодити спільну національну ідею.

1) Фанатична прихильність до святкування будь-яких свят. Не своїх. Відносно своїх. Навіть антиукраїнських.

2) Вміння після служби в церкві (а то три години стоячи і 10 хвилин на колінах щонайменше), на півдня завалитись на диван з аналізом чергового гороскопу... Або витримати кілометрові черги до мощів (ікони) і піти різати гарбуз на Хеловін...

Якщо не змінимо цього ставлення - ніяких суспільних проблем вирішувати не будемо. Бо часу нема. СВЯТКУЄМО! Про приборкування (неприборкування) диких коней трипільцями напишу колись. Як і про ігнорування нових медіа. Про необхідність святкування Різдва 25 грудня - не тямить лише дуже лінивий, або дуже обмежений. Або дуже патріот налаштований святкувати все і всяке і постійно.. Взагалі-то  було б варто обмежити кільеість свят. День Незалежности, Різдво, Великдень (Курбан-Байрам, Пейсах, Свароже свято, Будди - для релігійних на вибір) якесь територіальне і якесь професійне... Ну й ще Свято з нагоди не святкувань :-)

П.С. Коли про спільну національну ідею починають квакати політолухи і совєтські гішторики, та вплітати теми "ОУН-УПА" (чого не існувало) та акцію "Вісла" в Україні (яка була в Польщі), мені стає хижо. Як після довгих свят.

П. П.С. На Сході України крутіші націоналісти, аніж на Заході. День народження Романа Шрайка співпав з цим текстом випадково. Дарую ідею йому, бо він для України зробив більше, аніж про це кажуть нові медіа
Володимир Ханас