Правда про Катинь

Катинський злочин був предметом маніпуляцій від самого початку. Німецький Рейх намагався максимально використати його проти Совітів, аби відвернути увагу від власних злочинів. Згодом в Польській народній память про геноцид в Катині намагалися приховати поснійним нагадуванням про "жорстоких українців" . Зараз змінилося небагато. Пропутінська братія тролів галасує 11 липня, аби не було чути про 17 вересня. На цьому фоні 10 квітня насправді найбільше символізує чим для поляків насамперед і для світу взагалі є Катинь. 11 квітня разом з підприємцем Сергієм Мельником на запрошення організаторів відбули поминальну месу та вечір пам'яті "Вони видобули правду  з-під землі". Польський досвід вшанування пам'яті надзвичайно важливий для сучасної України. Про сам захід текст Наталі Дутко  "Катинський злочин: знати і пам’ятати"

Про потяг в Європу

Снігова катаклізма , що розпочалася увечері 12 листопада на Тернопіллі засвідчила не лише вміння та "вміння" місцевого керівництва діяти у надзвичайних ситуаціях. Оптимізм щодо перспектив європейської інтеграції України, котрий охопив учасників вечора "Право на пам'ять" ліквідувався швидше, аніж снігові замети на дорогах. Автобусні рейси на Польщу відмінили, отож Божена Мікке стала заручницею стихії. Гарячково шукалися варіанти її виїзду. Правдивим здивуванням для Божени стала звістка про відсутність потягів з Тернополя в Польщу.

Лист на вулицю Мікке

Вчора у Кременеці відбувся вечір "Право на пам'ять" присвячений Станіславу Мікке. Учасники вечора перегляули документальну стрічку Рафала Геремека " Cпи, мужній", спілкувались з його  вдовою -  Боженою Мікке та перекладачкою праць Станіслава Мікке, довголітньою співробітницею Світланою Філоновою. Після завершення дискусії « Роль історичних досліджень у формуванні візій прав людини на прикладі Катинської трагедії» Божена Мікке підписала перший конверт з маркою, виготовленою спеціально для цього заходу. Він полетить з Кременця до Варшави на вулицю Станіслава Мікке. Про перебіг заходу, буде не одна публікація, а тим часом - на знимці Ігоря Чайки - урочистий момент.

Захід відбувся з ініціативи Клубу полонофілів у рамках XIII Мандрівного фестивалю документального кіно з прав людини Docudays UA в Тернополі та Тернопільській області. 

Про «Право на пам’ять»

Шановні колеги та колежанки!

Кожен з нас має право на пам’ять. Так само, як і на гідне поховання. Крім того, історія часто стає інструментом політиків; терени колишнього СРСР, до цього часу, як і раніше, позбавлені людського обличчя. В той час, як доля однієї людини, іноді, може стати для багатьох добрим підручником історії. Життєпис Станіслава Мікке, пам'яті якого і буде присвячений вечір, це доводить.