про тернопільський список Станіслава Мікке

Гортаю четверте число журналу "Palestra" за 2000 рік. З 91-ї по 105-ту сторінки -  "Український список" катинських жертв. Лише адвокатів.. Дати страти і місця їх поховань на той час були невідомими. Знаючи ретельність автора публікації  Станіслава Мікке, розумієш скільки ще пошуків перед нами...
А поки що тернопільський список для пошуку....

Світлана Філонова:Крадена шуба Діда Мороза

«Адже ніхто не боїться сам себе», - задумливо мовив семирічний Філософ.

«Звичайно», - не підозрюючи підступу, кивнула я.

«Значить, Дід Мороз не повинен боятися холоду. Адже він сам - мороз. Чому ж тоді він в шубі? »

Я не знайшла, що відповісти, і, присоромлена, переадресувала запитання відомому Фольклористові.

Нехай мертві довіряють живим

Цю статтю про наш вечір "Право на пам'ять" авторства

Світлани Філонової  опубліковано у журналі "Palestra" №12/2016. Можливо , його варто було перекласти українською, але я не переконаний. Набагато важливіше, щоб тексти Станіслава Мікке, та тексти про справу всього його життя - якомога частіше появлялися на шпальтах видань та у Всемережжі. Не менш важливими є зустрічі небайдужих людей, як це, власне відбулося у Кременці. Мертві мають довіряти живим...

про право на пам'ять

12 листопада 2016 року в Кременецькому краєзнавчому музеї відбувся вечір "Право на пам'ять" присвячений Станіславу Мікке. На черговому видиві - ще одна частина вечора. Своїми думками з учасниками діляться Божена Мікке, Світлана Філонова, Станіслав Борис і я також.

про книгу Станіслава Мікке

На вечорі "Право на пам'ять" присвячений Станіславу Мікке виступала ідеолог і натхненниця цього заходу Світлана Філонова. Вона була перекладачкою праць Станіслава Мікке і його довголітньою співробітницею. Коротке видиво зовсім не відображає багажу знань Світлани і про Катинську загладу, і про книгу "Спи, мужній", і про постать Станіслава Мікке. Отож, продовження буде...

Правда про Катинь

Катинський злочин був предметом маніпуляцій від самого початку. Німецький Рейх намагався максимально використати його проти Совітів, аби відвернути увагу від власних злочинів. Згодом в Польській народній память про геноцид в Катині намагалися приховати поснійним нагадуванням про "жорстоких українців" . Зараз змінилося небагато. Пропутінська братія тролів галасує 11 липня, аби не було чути про 17 вересня. На цьому фоні 10 квітня насправді найбільше символізує чим для поляків насамперед і для світу взагалі є Катинь. 11 квітня разом з підприємцем Сергієм Мельником на запрошення організаторів відбули поминальну месу та вечір пам'яті "Вони видобули правду  з-під землі". Польський досвід вшанування пам'яті надзвичайно важливий для сучасної України. Про сам захід текст Наталі Дутко  "Катинський злочин: знати і пам’ятати"

Вони видобули правду з-під землі...

В дні 77-ї річниці Катинського злочину і 7-ї річниці Смоленської авіакатастрофи запрошуємо всіх, небайдужих до історії та долі наших найближчих сусідів і друзів – поляків, віддати данину пам’яті жертвам цих трагедій.

Вони видобули правду з-під землі

За кількістю жертв Катинь була не наймасштабнішимм злочином СРСР. Але в ньому, як в дзеркалі, відбились найхарактерніші риси режиму, вибудованого на брехні та прихованих злочинах. Правда про Катинь – то відверта правда про СРСР. Тож не дивно, що будь-яка спроба віднайти цю правду переслідувалась надзвичайно жорстоко.

Про «Право на пам’ять»

Шановні колеги та колежанки!

Кожен з нас має право на пам’ять. Так само, як і на гідне поховання. Крім того, історія часто стає інструментом політиків; терени колишнього СРСР, до цього часу, як і раніше, позбавлені людського обличчя. В той час, як доля однієї людини, іноді, може стати для багатьох добрим підручником історії. Життєпис Станіслава Мікке, пам'яті якого і буде присвячений вечір, це доводить.

Про вечір памяті Станіслава Мікке

Вітаю!

Пропоную один вечір у Тернополі присвятити польській історії. І зробити це таким способом, який я давно вже вважаю найефективнішим, а, можливо,  єдино ефективним - для масової аудиторії.

Історія перестає бути пам'яттю і стає знаряддям в руках політиків з того моменту, коли з неї йдуть живі люди - їхні обличчя, імена, їх нелінійні долі. А тим часом за біографією окремої людини часто можна було б вивчати історію цілої країни. Життя Станіслава Мікке -  саме той випадок.