Скоро буде півстоліття, коли я прочитав химерний роман Олександра Ільченка "Козацькому роду нема переводу або ж Козак Мамай і Чужа Молодиця". І от майже півстоліття я мрію зварити справдешній козацький борщ за рецептом роману. Можливо, цей процес "від мрії до варіння" продовжувався би ще кілька десятків років, але останні події заставляють мене пришвидшитися. Бо тут і Євгенія Чуприна з ідеєю Інституту Борщу , і шедевральне "борщу мені, борщу!" від Лесі Романчук-Коковської і текст (повість!) Люби Бурак, котрий я не можу окремо не поділитися (Бурак про борщ пише!). Наразі - шукаю однодумців, бо самому варити химерний борщ лячнувато... А тим часом читайте Любу Бурак і.. смачного!
