четвер, 10 грудня 2020 р.

про оргкомітет 30-х Тернопільських Нобелівських читань

29-ті Тернопільські Нобелівські читання відбулись. Офіційний прес-реліз надішлемо всім зацікавленим. А поки що "спойлер". На світлині ви впізнаєте частину представників/представниць оргкомітету з проведення 30-х читань. Працювати ми почали вже. Пропозиції до участі вітаються...З 
Юрій Ковальков
 
Олександр Смик
 
Михайло Тимошик
 
Olga Spilnichenko
 
Лариса Сахарова
 
Роман Білінський
 
Мандрівний фестиваль Docudays UA

понеділок, 30 листопада 2020 р.

В Дубівцях посадили Дуб Самурая

У 2014 році харків’янин на псевдо «Самурай» ступає на шлях війни. Спочатку долучається до лав добровольчого підрозділу, а пізніше стає бійцем ЗСУ. На цих тернистих шляхах він зустрічає та втрачає близьких і друзів і вкотре замислюється над тим, чого варта боротьба за свою державу. На війну легко потрапити, але важко повернутися.

неділю, 11 жовтня 2020 р.

про "Фортецю Хаджибей"

 10 жовтня кіномани Тернополя мали унікальну нагоду побувати на допрем"єрному показі фільму Фортеця Хаджибей . Це було вражаюче! Щира дяка усім творцям стрічки. Моя особиста думка : якщо у фільмі є про доньок, про виноградну лозу і про боротьбу московською імперією - то це водночас захоплює і серце, і душу, і розум... Своїми думками та враженями після перегляду можна було поділитись з генеральним пролюсером Андрій Осіпов режисером Konstantin Konovalov та акторкою Kate Shevchenko На всеукраїнські екрани фільм виходить 15 жовтня.

четвер, 13 серпня 2020 р.

Звільнити Рєуцького та Васильєва

Відкрита заява правозахисних та громадських організацій України щодо затримання українських громадян в Мінську
Ми, українські правозахисні та громадські організації, вимагаємо від білоруської влади негайно та безумовно звільнити громадян України, українських правозахисників Євгена Васильєва, координатора Благодійного фонду Восток SOS, та Костянтина Рєуцького, голову правління Освітнього Дому прав людини в Чернігові, виконавчого директора Благодійного фонду Восток SOS.

середу, 5 серпня 2020 р.

коли Україна осиротіла

Цей текст я мав би написати раніше. І міг би це зробити. І мав би це зробити. Віднедавна у моєму телефонному списку долучився ще один телефонічний номер, котрий ніколи не відповість на мій дзвінок. Україна осиротіла вчергове, бо цей світ полишила людина, котра направду була  символом любові і самопожертви. Ніякі слова співчуття не замінять рідним і всій українській спільноті втрати. Софія Мармус-Алієва ніколи не змагалася за присутність на шпальтах газет чи телевізійних екранах. Вона переживала і підтримувала українське кіно. Вона жила життям дітей  та онуків. Вона любила свого Миколу, його побратимів. Вона була людиною, котрих не вистачатиме всій осиротілій Україні. .

середу, 15 липня 2020 р.

Люцина ХВОРОСТ «Ніколи»

Коли ти над ранок ніяк не можеш вирішити:пора лягати спати, чи краще прийняти душ і йти до праці, то знай, буде мелодія, котра тебе супроводжуватиме цілий день.. Сьогоднішній мій нічно-ранішній топ - це пісня "Ніколи" у виконанні Люцини Хворост. Здається саме вона звучала в кременецькому ресторані, коли там перебував герой "Червоного. Без лінії фронту". Не виключаю, що там насправді звучала платівка з голосом Вери Бобровської, чи ресторанний кавер, Хтось зауважить, що варто звернути увагу на виконання Кристини Ткач. Можливо. Мені ж знається, що співала Люцина.

понеділок, 18 травня 2020 р.

Відгуки на конференцію

Студенти кишинівського Центру передового досвіду в галузі інформатики та інформаційних технологій        (CEITI- centrul de excelenţă în Informatica şi Tehnologii Informaţijnale, Коледж Інформатики) взяли участь у  Міжнародній ЗУМ-конференції  на тему " Кіно і суспільна відповідальність".
Я був гостем студентів 1 курсу групи Р-1914  і завдяки організаторському хисту викладачки Наталі Віцінської мав унікальну нагоду поділитися своїм досвідом як за допомогою кіно можна формувати елементи світогляду.

пʼятницю, 31 січня 2020 р.

Народна творчість про горіх

Волоський горіх – це чудове дерево: висотою майже 30 метрів, з могутнім стовбуром і розлогою кроною. Листя горіха великі і досить щільні. Квітки ж волоського горіха дрібні і досить непоказні. В давнину багато хто вважав, що волоський горіх взагалі не цвіте. На цей рахунок в Азії ходила така приказка: “Помре той, хто побачить квітку горіха”. Дерево чудово тим, що людина використовує майже всі його частини – деревина його дуже красива і цінна, вона йде на виготовлення дорогих меблів, горіхи дуже смачні і корисні, а листя використовують для приготування цілющих зіль і ліків – народна медицина досі використовує відвари з листя волоського горіха для лікування багатьох захворювань.