Відгуки на конференцію

Студенти кишинівського Центру передового досвіду в галузі інформатики та інформаційних технологій        (CEITI- centrul de excelenţă în Informatica şi Tehnologii Informaţijnale, Коледж Інформатики) взяли участь у  Міжнародній ЗУМ-конференції  на тему " Кіно і суспільна відповідальність".

Я був гостем студентів 1 курсу групи Р-1914  і завдяки організаторському хисту викладачки Наталі Віцінської мав унікальну нагоду поділитися своїм досвідом як за допомогою кіно можна формувати елементи світогляду.

Напередодні конференції її учасники висловили своє бачення проблематики сучасних викликів, відповідальності за прийняті рішення. Це були своєрідні на заняття з предмету "Громадянське виховання" на якому студенти переглянули ролик "Прості речі рятують життя" виготовлений Тернопільською кінокомісією і написали відгуки про свої враження.
Своє захоплення я вже висловлював під час конференції. А зараз хочу поділитися відгуками на саму конференцію, котрі перекладені українською.
Дякую, друзі, за високу оцінку і вірю, що це лише перший крок до нашої співпраці. 

Відгуки на конференцію

1.Женя Доломанжі: Конференція справила на мене масу вражень. Я не очікував, що у нас вийде провести щось подібне, для мене це просто ... Без слів. Конференція мені сподобалася тим, що я почув відповіді на ті питання, які мене цікавили. Я вдячний за те, що мені вдалося побувати на такого роду заході.

2.Валентина Адвахова: Ця лекція-конференція була однією з незабутніх! Я рада, що у мене була можливість бути присутнім на ній. Хочу висловити свою подяку Наталії Василівні та Володимиру Ханасу. Даний урок пішов мені на користь і викликав у мене багато позитивних почуттів. Спасибі вам!

3.Александр Угринович: Скажу правду, без хитрощів. Ми могли очікувати що завгодно, але не те, що в підсумку сталося на конференції. Ніхто не очікував, що наші відгуки будуть помічені експертом Тернопільської кінокомісії, регіональним координатором Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA Володимиром Хансом. Навряд чи можна описати все, що відчували ми тоді, не перевантажуючи текстом. Але ми були в повному захваті! Володимир Ханас дякував нам за серйозність наших слів, за відношення до справи. Він наголосив на важливості наших відгуків для їх кінокомісії, оцінив по достоїнству роботу кожного. Окремо ми хочемо подякувати нашому вчителя з історії та громадянського виховання Наталі Василівні Віцінській за надану можливість нам брати участь в міжнародних питаннях. Ми горді, що ми її учні. Чекаємо з нетерпінням подальших зустрічей і взаємодій нашого міжнародного співробітництва!

4.Якобан Степан: Дана відеоконференція, та й в принципі, багато моментів що раніше відбулися, зачепили мене за живе. Мені було цікаво. Емоцій своїх я не показував, бо звик їх приховувати, але ці емоції переповнювали мене, зачепили мою душу. Мені дуже приємно було слухати таких людей, як Володимир Ханас. Я в принципі раніше з суспільством не розмовляв, я соромлюся що-небудь сказати, зазвичай слухаю. Ця відеоконференція показала, що мені не варто приховувати себе, свої емоції, думки. Я вдячний Наталії Василівні за те, що організувала і допомогла, принаймні мені, що не закриватися в собі, за атмосферу, в якій приємно було слухати промови багатьох. Так, багато хто мовчав, але особисто я, тепер, не мовчатиму.

5.Башкіров Олексій: Конференція zoom вийшла дуже пізнавальною. Було дуже цікаво поговорити з шановним Володимиром Ханасом, і обговорити з ним різні цікаві теми. Я вважаю що ця конференція пройшла цікаво та сподіваюся, що в майбутньому будуть ще схожі конференції.

6.Олександр Заплітний : Питання соціальної відповідальності завжди було актуальним.

На плечі активістів, які працюють на загальне благо, зваливши відповідальність за події, що відбуваються. Вони, доносячи свою думку, направляють вектор соціальних мас в правильне русло: роз'яснюють актуальність проблеми і дають поради щодо врегулювання сформованих ситуацій.

Від соціальної відповідальності залежить благополуччя всього суспільства і для її встановлення потрібно правильна інформативність населення з достовірних джерел.

Я був учасником онлайн конференції, де основний порядком було обговорення коментарів першокурсників відеоролика «Прості речі рятують життя» про соціальну відповідальність в період пандемії. Будь-який бажаючий міг висловити свою думку про події, що відбуваються і дати ідеї про більш ефективному врегулюванні проблеми, що склалася.

Підводячи підсумок, були зроблені висновки і роз'яснені аспекти роботи команди Тернопільської КіноКомісії, яку представляв регіональний координатор Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA Володимир Ханас. Він, на наш подив і задоволення, погодився і активно брав участь в цій зустрічі.

Конференція була організована за участю Віцінской Наталії Василівною для учнів першого курсу Centrul de Excelenţă în Informatică şi Tehnologii Informaţionale.

Хочу висловити свою думку про конференцію: ситуація, що склалася має дуже важкі наслідки і можливо може повторитися і в майбутньому. Дуже важливо поінформувати населення про загрозу коронавируса і способи захисту від нього.

Зацікавленість молодого покоління проблемами суспільства - це дорога в світле майбутнє для всіх нас, так як ті, хто вчора були дітьми і підлітками, завтра будуть рухати вектор розвитку суспільства

7.Кріклівая Ольга: Міжнародна ZOOM-конференція, яка відбулася 12 травня 2020 року, була незвичайною і чудовою. Ця відеозв'язок продемонструвала справжнє міжнародне братство між Молдовою і Україною. Особлива подяка нашому викладачеві з історії та громадянському вихованню Віцінской Наталії Василівні, а також експерту Тернопільській кінокомісії, регіональному координатору Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA Володимиру Ханасу.

На підставі відеоролика, який був опублікований на YouTube під назвою «Прості РЕЧІ рятують життя», я задумалася про дрібниці, адже саме дрібниці роблять нас щасливішими. Ми іноді не замислюємося, але дотримання простих правил можуть врятувати не тільки нас, а й весь світ. Це дуже важливо! Я горда за те, що не дивлячись на нинішню обстановку в світі, наша країна підтримує дружні відносини з Україною. Це підбадьорює!

Подальша співпраця з Україною може стати ключовим фактором для досягнення глобальних цілей.

На цьому тижні я скуштувала щось нове, таких цікавих уроків громадянського виховання у нас ще не було. Мені було приємно, що на просторах інтернету були опубліковані наші коментарі до відео, і з кожним разом їх популярність росла. Спасибі Вам, Володимире Ханас, що оцінили нашу працю гідно.

Цей день запам'ятається мені на все життя! Я вважаю, що таким чином має виховуватися нинішнє покоління.

І уряд, батьки, викладачі повинні поставити акцент на цьому.

8.Повержук Тетяна: Кілька днів тому я писала коментар до українського відеоролику "Прості дії рятують життя", яке виявилося дуже інформативним і корисним для оточуючих. В ході міжнародної ZOOM-конференції нам випала нагода познайомитися з таким видатним людиною, як Володимир Ханас. Він є експертом Тернопільській кінокомісії, регіональним координатором Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Після конференції в ZOOM я б хотіла розповісти про свої емоції.

Насамперед, Володимир Ханас подякував усім за те, що ми зробили. Він сказав, що ми дуже відповідально підійшли до справи, яка стосується не тільки нас, а й весь світ. Володимир гідно оцінив працю кожного з нас, а також він згадав, що для їх кінокомісії наші відгуки грають важливу роль. Нам було неймовірно приємно чути від нього такі теплі слова.

Далі Володимир Ханас говорив про наших роботах, особливо згадавши мій коментар і моєї одногрупниці, Гуцул Аліни. Він наголосив на тому, що ці відгуки разом з нашими фотографіями він опублікує на сайті, де кожен зможе їх побачити і прочитати. Мені приємно бути поміченою і почутою. Я у вільній формі висловила свою думку, яке знайшло відгук у серцях тих, хто його прочитав. Я була повністю згодна з Володимиром Ханас в тому, що ми робимо це не дарма, ми робимо добру справу для всіх!

Також ми говорили про те, що можлива співпраця нашого коледжу з кафедрою інформаційної та соціокультурної діяльності Тернопільського національного економічного університету. Ми можемо створити співдружність наших країн, а чому тільки наших, в наших силах зробити союз багатьох країн на нашій Землі!

Я не можу не згадати того факту, що саме цей урок можна назвати справжнім уроком Громадського Виховання. Ми навчилися багато чому: міркувати на теми світового масштабу, правильно висловлювати свої думки і говорити не тільки за себе, а й за весь світ про проблеми 21 століття.

Хотілося б висловити свою вдячність Наталії Василівні Віцінській, викладачу історії і громадянського виховання в моєму коледжі. Вона нам дала шанс спробувати себе в ролі журналіста, написати статтю про те, що ми реально відчуваємо, про те, що не дає нам спокою в житті.

У висновку хотілося б сказати, що ми можемо змінити світ, зробити його хоч трішки краще. Володимиру Ханасу хотілося б особисто висловити свою повагу. Він - людина, яка робить благо для всіх, він робить таку грандіозну роботу, про яку потрібно говорити всюди, всюди згадувати його ім'я!

Ніколи не втрачайте можливості зробити щось не тільки для себе, але і для всього-всього світу! Живіть моментом!

9.Янчук Надія: Зустріч в ході Міжнародної конференції з такою особистістю, як Володимир Ханас, який є експертом Тернопільській кінокомісії, регіональним координатором Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA та який за своє життя зміг зробити так багато корисного і цікавого, була дуже пізнавальної.

Хочу сказати, що хоч вона і проходила в zoom, а не в реальному аудиторії, але принесла яскраві живі враження. І я дуже рада, що ми змогли взяти участь в такому проекті, змогли проявити себе, висловити свої думки. Я також рада, що до кожного думку поставилися з повагою, нас почули, почули те, що ми хотіли донести. І було приємно, що ми не залишилися в тіні, і деякі з нас навіть отримали заслужену нагороду за свою працю. Володимир Ханас дав нам мотивацію рухатися далі, йти до своєї мети впевненим кроком. Я бачила вашу гордість, Наталія Василівна, за всіх нас, за наших переможниць цього своєрідного проекту-конкурсу. Дівчатками і справді варто пишатися, їх відгуки про відеоролику «Прості речі рятують життя» розлетілися по всьому інтернету, і мені дуже б хотілося вірити в те, що їх слова змусять інших людей залишатися вдома, піклуватися про своє здоров'я і здоров'я інших людей. Володимир (не знаю як по батькові-) і ви, Наталія Василівна, відповідально підійшли до цього Міжнародного проекту і змогли гідно оцінити працю кожного учасника.

Це був і справді хороший досвід для мене і для всіх моїх однокурсників. :)

10. Аліна Гуцул. Нещодавно я писала свій коментар до відеоролика під назвою «Прості речі рятують життя», яке було опубліковано на українському YouTube-каналі (Tернопiльська КiноКомiciя). Вчора у нас, групи Р-1914 і викладача Наталії Віцінской, на уроці Цивільного Виховання відбулася відеоконференція в Zoom разом з експертом Академії здатності громад і Тернопільської кінокомісії, регіональним координатором Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Dokudays UA в Тернопільській області Володимиром Ханас. Я відчула безліч різних почуттів, про які хотіла б розповісти.

По-перше, ми почули багато похвали. Володимир Ханас подякував нам за те, що ми відповідально підійшли до роботи, за те, що ми не пройшли повз даної проблеми і написали свої відгуки. Володимир пообіцяв, що він прочитає всі коментарі і після перекладу на українську мову, вони будуть надруковані в газеті. Я впевнена в тому, що він стримає свою обіцянку. Наші відгуки дуже важливі в подальшому розвитку їх кінокомісії.

По-друге, для мене було повною несподіванкою те, що Володимир Ханас відзначив мій коментар і моєї одногрупниці, Тетяни Повержук. Ми просто написали своє бачення ситуації, яка склалася в усьому світі, ми не боялися писати правду, у нас була повна свобода у викладі матеріалу. Це було несподіванкою як для нас, так і для нашого викладача. Володимир Ханас згадав про пам'ятні подарунки, які обов'язково дійдуть до Кишинева - ось цього точно ніхто не очікував почути. Нам було дуже приємно, що нас почули і оцінили по достоїнству.

По-третє, ми говорили про можливість нашого коледжу співпрацювати з Тернопільським інститутом соціальних та інформаційних технологій. Таким чином, ми можемо зміцнити міжнародні відносини, а також саморозвиватися, робити цей світ кращим. Ми повинні зробити все, що в наших силах для забезпечення миру і дружби між нашими країнами. Це тільки початок якоїсь грандіозної роботи, яка, я впевнена, призведе до ще більших успіхів. Це великий шлях, на який ми ступили завдяки нашому викладачеві, Наталії Віцінській, і Володимиру Ханасу.

У висновку я б хотіла сказати, що це все недарма. Ми почали прокладати собі дорогу в майбутнє, це ще один крок у становленні нас, як особистостей. Ці коментарі до відео були нашими словами, нашими думками, нашими уявленнями про ситуацію, що були почуті, оцінені і помічені. Ми - звичайні студенти коледжу інформатики, яким надали можливість висловитися і показати на що ми здатні. На мою думку, ми зробили щось неймовірне, про що ми і мріяти не могли. Дана робота ощасливила багатьох моїх одногрупників, вона допомогла їм перебороти свої страхи і повірити в себе. Вони змогли висловитися - це найважливіше. Особисто для мене ця робота - значить багато. Я впевнена в тому, що на цьому я не зупинюся, я і далі хочу брати участь в подібних проектах, щоб дати зрозуміти людям, що ми живемо не дарма, дати віру в те, що кожен може бути почутий, в даній ситуації, та й взагалі завжди, кожен голос важливий. Ми - люди, які можуть змінити Світ на краще. Ясна річ, що ми не зможемо зробити його досконалим, але ми можемо дати поштовх до того, щоб він таким ставав. Ось таким, без воєн, без розбіжностей, Мир, в якому панує мир і спокій, де всі один-одному брати, де ніхто не хоче бути вище, де всі народи стануть однією сім'єю.

Я б так само хотіла висловити величезну подяку викладачеві Історії та громадського виховання. Наталія Василівна - людина з Великої літери, вона допомагає студентам розвивати себе, як особистість, яка вміє відстояти свої права, висловити свою думку. Наталія Василівна вміє спілкуватися зі студентами і бути з ними на одній хвилі, вміє ставитися до них по-людськи, за це її і люблять. Для мене важливо, щоб вона мною пишалася. Спасибі їй велике за те, що вона робить! Це дуже важливо….

Володимиру Ханасу величезне спасибі за таку можливість співпраці і прояви себе. Для нас, студентів коледжу інформатики CEITI, це неймовірно корисно. Нам приємно бути почутими, понятими і оцінений!

11. Александр Забудько. Зазнав глибокий захват коли, на конференції в ZOOM до нас приєднався експерт Академії здатності громад і Тернопільській кіно комісії, регіонального координатора Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Dokudays UA в Тернопільській області Володимира Ханас.

Володимир Ханс дякував нам за серйозне ставлення до справи, підкреслював особливу важливість наших відгуків для діяльності їх кіно комісії, по достоїнству оцінив працю кожного з нас.

Нагородження Тетяни Повержук і Аліни Гуцул стали для нас повною несподіванкою, я дуже радий, що праця моїх одногрупників оцінили по достоїнству. Приклад Тетяни і Аліни повинен стати для всіх нас зразком серйозного ставлення до поставлених завдань, тоді кожен буде оцінений по достоїнству.

Всі ми з нетерпінням очікуємо, коли наші роботи будуть опубліковані.

Перспектива справжнього міжнародного співробітництва між нашими коледжами, манить своїми майбутніми перспективами. Сподіваюся в майбутньому випаде така можливість.

Я, вважаю, що сьогодні багато зробили для себе висновки, ось якими мають бути уроки Громадського виховання !!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Спасибі вам величезне Наталії Василівні та Володимиру Ханасу за даний урок!

P.S.

З великим задоволенням взяв участь б у співпраці з Тернопільською кафедрою соціальних та інформаційних технологій, а так само з Володимиром Ханасом особисто.

12. Катя Бєлая Конференція, яка пройшла у вівторок 12 травня, я була захваті. У той момент, коли до нас приєднався експерт Академії здатності громад і Тернопільській кіно комісії, регіонального координатора Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Dokudays UA в Тернопільській області Володимир Ханас, я просто забула, що таке розмовляти. Це було дуже несподівано, але і приємно з іншого боку. Адже ви Наталія Василівна, намагаєтеся, все для нас. Завдяки вам, ми багато чого дізнаємося, розуміємо, що таке відповідальність. Я дізналася, що в моїй групі, є такі здібні дівчата Гуцул Аліна і Повержук Тетяна, яких нагородили за їх таланти.

Ми повинні до кожного предмету або будь-якій ситуації, ставитися більш відповідальними, адже це стосується кожного з нас. Я була дуже рада, коли роботи моїх одногрупниць були опубліковані в газетах. Це все можна побачити на сторінці в Фейсбуці Наталії Василівни, прошу поділитися цією публікацією, щоб інші діти дізналися про здібності таких хлопців. Ці хлопці, наша гордість коледжу. Це було найпрекрасніше, що могло статися в цей день.

Дякуємо, за все і всіх хлопців, за таку прекрасну конференцію, хоч вона і тривала всього лише 50 хвилин. Ці хвилинний були найвразливіші.

Величезне спасибі вам Наталія Василівна, що надали таку можливість познайомитися з такою важливим людиною ...

13. Замурка Дарина Я б дуже хотіла поділитися своїми враженнями про zoom конференції, яка пройшла 12 травня за участю моїх однокласників, вчителя історії та громадянського виховання та регіонального координатора мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Dokudays UA, експерта Тернопільській кінокомісії Володимира Ханаса.

Відеоконференція була організована для того, щоб познайомитися і поспілкуватися на дуже важливу в наші дні тему-Відповідальність перед собою і оточуючими в період вірусу. Дуже шкода, що я з технічних причин не змогла прокоментувати відеоролик, під назвою «Прості РЕЧІ рятують життя», але після проведення відеоконференції я зрозуміла, що про це зараз потрібно говорити, цю тему не можна замовчувати! І чим більше людей будуть проінформовані про важливість відповідальності і серйозного ставлення до ситуації, тим краще для всіх. В наш час, люди стали забувати про найпростіший і найголовніше-про відповідальність. Ця риса характеру в даний момент-основний і єдиний обов'язок кожної людини перед самим собою і оточуючими для вирішення проблеми масових захворювань COVID-19. І я дуже рада, що в наш час є люди, які не кидають світ напризволяще і будь-якими шляхами намагаються направити людей у ​​потрібне русло, знімаючи відеоролики подібного характеру. Дане відео допомагає нам зрозуміти дуже важливу річ, що все починається з нас самих. Звичайно, критикувати оточуючих-справа не важка, але якщо кожна людина буде продовжувати йти цим шляхом, то нічого не зміниться. А якщо кожен з нас замислиться над тим, як особисто він себе веде в період пандемії і якими наслідками можуть обернутися його власні дії, то поширення хвороби припиниться набагато швидше. А це те, що нам усім зараз потрібно! Можна тільки уявити, скільки життів це збереже! Адже це можуть бути життя і наших близьких. Так, що, в першу чергу, потрібно починати з себе. Цьому і був присвячений відеоролик і наша конференція. У відеоролику можна на наочному прикладі побачити, ЯК відбувається поширення коронавирусной інфекції. Розуміння ситуації-це і є прояв відповідальності. Не так складно слідувати правилам: носити медичні маски і рукавички, дотримуватися самоізоляцію і дистанцію, мити руки. Це всього лише кілька простих правил, які, якщо будуть дотримуватися кожним з нас, допоможуть світу вийти з ситуації, що склалася. Адже хто, як не ми?

Окремо хочу подякувати Володимиру Ханасу, який запропонував нам взяти участь і дав проявити себе в такій новій для нас сфері. Було приємно поспілкуватися, отримати певні знання і досвід від такої людини, як Володимир, який своєю активністю і небайдужістю до проблем нашого часу, екології та суспільства подає великий приклад нас- підростаючому поколінню. Так само, дуже приємно, що коментарі моїх одногрупників були оцінені по достоїнству і опубліковані на сайтах і заохочені. Я рада, що нам випала така можливість-учавствовать і вносити свій вклад в активні проекти. Я рада, що ми змогли навіть дистанційно разом зробити кроки вперед і з'явився стимул творити щось гарне далі.