Про польського Брата

Замість офіційного вітання волонтерам, котрих я люблю, поважаю, захоплююсь і дружу - розміщую сьогоднішню замітку з "Майдану". Із сьогоднішнім Днем всіх нас. В Україні і поза її межами.
Два дні тому проводжали кіборга “Самітника” з побратимами в Донецьк. Передаю цигарки, а він сміється : “Ти ж знаєш, я не палю. Я ж по пиві. Але для хлопців – це валюта”. Потяг наближався і під його гуркіт “Самітник” продовжував:- Оце був обстріл шалений, ми забились у якусь каптьорку. Снаряди смалять і хлопці засмалили. Нема чим дихнути. Навіть Барбосу, що прибився до нас очі просльозилися. І вийти нема куди, бо терри шмаляють. Але дякую. Передам хлопцям, бо зачекались і нас, і гостинців. Все що на нас, все що ми їли, все, що чим стріляли – це все завдяки волонтерам”…“Самітник” вже в Пісках. І я, напевне, би не писав про цей випадок. Але сьогоднішній пост Моніки Андрушевської (Monika Andruszewska) з Варшави мене направду вразив.