про Docudays UA та "жінок легкої поведінки"

 

Шановні колеги та колежанки!

За кілька днів стартуватиме черговий, вже 19-й, Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA, Низький уклін організаторам та тим, хто підтримує цю феноменальну інституцію і , поза всякими моїми сумнівами, інституційний рух. Отож:

Три нотатки виключно мої та з моєї пам"яті:

Олександра Матвійчук:Три речі перед врученням Нобеля

Зараз говорять армії, тому що раніше голоси правозахисників у нашому регіоні не було чути. Можливо, нас слухали на Комітеті ООН з прав людини, але точно не в тих залах, де приймаються рішення людьми при владі.
Якщо ми не хочемо жити у світі, де правила визначає той, хто має більш потужний військовий потенціал, а не верховенство права, такий стан речей належить змінити.
І я маю сказати три речі.
1. ООН та держави-учасниці мають провести реформу міжнародного миру та безпеки, щоб створити гарантії для всіх країн та їхніх громадян незалежно від їхньої участі чи неучасті у військових блоках чи військової потужності. Росія має бути виключена із Ради безпеки ООН за систематичні порушення статуту ООН.

про скарби тартанового серця

У світі є багато речей, подій та явищ, котрі важко надаються описам. Навіть, коли перо в руках маститого літератора. А от відчувати їх набагато простіше. Бо їх не потрібно пояснювати. В першу чергу, як на мене, мова йде про вдячність і солідарність. У дитинстві я фанатів від "Острову скарбів" Роберта Льюїса Стівенсона. ( і до цього часу захоплююсь малюнками з мультфільму). Але справжнім відкриттям і певним культурним шоком стала для мене історія про те, що Стівенсон був національним героєм далекого Самоа.

про Василя Мармуса

 

Такі звістки б"ють, як обухом по голові. 

Чомусь вони прилітають близько півночі.

 Нема слів. Тільки біль. Лети у вирій, Сину.

 Там, серед українських Героїв Ти здобув своє місце.

Залишаються нам недоспівані тобою пісні і осиротілі героїчні батьки.

Незіграні ролі зіграє Софійка. І плакатиме дружина у розпачі.

Тисячі твоїх друзів наводитимуть твій приклад жертовности і любові до України.

І фільм буде про Тебе, але не з тобою.

Ми, всі, хто тебе знав і любив,  будемо вчитися жити без Тебе.

С.У! Героям слава! 

П.С. З останньої нашої розмови. Твій бадьорий голос звучав десь так. :"Васильовичу, як Ви там?. У мене були найкращі в світі волонтери. Понавозили більше аніж всього. Війна скоро завершиться. Так що готуйте сценарій. Хочу зніматись у фільмі. І там має бути багато пісень"...

 

Уладзімір Хільмановіч: Наш Івашин

 

У Гродно розпочався черговий суд, а точніше кримінальний процес. Цього разу над журналістом Денисом Івашиним. Навіть за мірками масових переслідувань і репресій у Білорусі протягом останніх двох років цей процес є досить незвичним. Публіцисту закидають не більше, не менше, а державну зраду через нібито шпигунство на користь України. 

Суть даного кримінального провадження полягає в наступному. КДБ звинуватило Дениса у співпраці з українською розвідкою. Спочатку журналіста підозрювали за статтею «Втручання в діяльність працівника органів внутрішніх справ». Пізніше йому також висунули звинувачення за ч.1 ст.356 Кримінального кодексу Білорусі «Державна зрада». За цією статтею журналісту загрожує від 7 до 15 років позбавлення волі.

Денис Івашин: Жыве Беларусь!Слава Україні!

 

17 серпня розпочалося друге засідання закритого процесу над журналістом Денисом Івашиним у Гродно. Стали відомі подробиці першого дня суду.

Мама Дениса розповіла про момент, який він запам'ятає на все життя. 15 серпня вона заздалегідь прийшла до будівлі обласного суду в надії побачити сина. Незабаром вона здалеку помітила, як до бічного входу під'їхала службова машина, з якої через деякий час забрали Дениса. «Як би я охарактеризувала свій стан... Я повністю замкнулася, бачила тільки Дениса. Я кричу: «Синку, я тут!» Він почув і відповідає: «Мамо, я в порядку! Не переживай! Ми переможемо», – сказала Людмила Івашина. 

Також стало відомо, що Денис поза межами судового засідання в коридорі кричав "Живе Бєларусь!" Слава Україні!"

Детальніше про засідання у статті Гарадзенская правооборона

Дзяніс Івашын перад судом выгукнуў «Жыве Беларусь!

Уладзімір Хільмановіч: Два роки війни

Це вже властивість людського мозку, що деякі речі та явища він починає розуміти пізно, і навіть те, що є очевидним у момент спостереження та досвіду, здається іншим, незрозумілим, а , іноді,  навіть навпаки. Два роки тому сотням тисяч білорусів і мільйонам людей у ​​всьому світі здавалося, що білоруська оксамитова революція перемагає і Республіка Білорусь нарешті стане вільною країною. Через два роки стало зрозуміло, що білоруська Революція Гідності в серпні 2020 року не мала жодних шансів на перемогу.

Мікола Бянько: Про те, чому білоруси та українці повинні бути зацікавлені одне в одному

 

В українському сегменті YouTube популярні блогери нещодавно опублікували кілька популярних роликів, автори яких задають питання про те, хто для них білоруси: вороги, друзі, сусіди... Деякі блогери аналізують поточну політичну ситуацію в Білорусі, намагаючись зрозуміти, як так сталося, що 24 лютого російські війська безперешкодно перетнули північний кордон. Інші намагаються простежити історичний шлях білоруського народу, виділити певні закономірності, побачити зв’язки між білорусами та українцями. Одним словом, українська інтелігенція зараз намагається зрозуміти білоруський народ, намагається зрозуміти, як йому далі жити з нами. Розвиваючи свої сюжети, деякі з авторів приходять до цілком передбачуваних висновків, що білоруси, виявляється, мають з ними велику спільну історію, включно з досвідом спільного захисту від зовнішніх ворогів. У нас також були трагічні сторінки взаємодії, але все подібного набагато більше. 

Уладзімір Хільмановіч: Колективна відповідальність і різниця

 

Гарячий етап війни загострив багато понять, речей і розумінь. Тому варто намагатись бути особливо точним у визначеннях і назвах. Щоб не було перекручування і перевертання всього догори дригом. Саме так спецоперацію Росії, як вона описує свої дії, слід називати війною, а її учасників, які перетнули державний кордон суверенної України, — загарбниками-окупантами. З Білорусією і білорусами складніше. Згідно з тим, що відбувалося і відбувається, Білорусь як держава однозначно є співагресором. Але наскільки відповідальність за це несе білоруське суспільство, яке здебільшого не підтримує війни? 

Ліза Ахроменка: "Про кіно і підлизувачів"

Український кінематограф не такий багатий на режисерок. (Дозволю собі не погодитись з авторкою - В.Х.) Мабуть, не жіноча це справа. ( І знову не погоджуюся -В.Х.) Але Кіру Муратову знає весь світ. Знімаючи російськомовні фільми, вважала себе українкою. І померла в рідній Одесі. Її кінематографічний почерк був унікальним, відомим, але далеко не всім зрозумілим і далеко не всім подобався. Коли її країна переживала доленосний перелом у 2014 році, Муратова не боялася бути чесною, на відміну від деяких діячів культури, які відчули біль жадібної провладної натури.

20000 редагувань

 Час не для умовностей, але момент 20 тисячного редагування варто зафіксувати. Отже трохи статистики. 20 001 редагування у Вікіпедії. Редаговано 4001 сторінок. 62 сторінки створено. Війна вносить свої корективи. але робота продовжується...

На світлині Українська Вікіпедія

Шоколад і Вікіпедія мають спільні риси: і те й інше — пожива для мозку і радість для душі

Автор світлини  Anntinomy, суспільне надбання
https://commons.wikimedia.org/?curid=55496316

Вбито Петра Осадцу

Мене з Петром на Майдані познайомив Володимир Якимів. Тому можу лише повідомити його гірку звістку і повторити; "Ми повинні продовжити справу Твою, Петре - нищити ворога на нашій землі до останнього!!!

23.02.2022 - Він ще ділився зі студентами своїм 8-річним бойовим досвідом.

Мікола Бянько: Про дебілорусизацію України

Продовжую стару тезу про Дві Білорусі.

Так в Україні багато хто розуміє, що є чітка межа між біло-червоно-білою Білоруссю і де факто окупованою Росією країною. Однак ми не можемо поки що спростувати той факт, що окупована територія є союзником Росії у агресії проти України і в той час ті, хто бореться з окупацією та режимом Лукашенка потрапляють під міжнародні санкції. Юридична колізія та історична несправедливість водночас.

В час , коли з території Білорусі на Україну летять ракети та бомбардувальники, а військовики росії базуються в казармах на терені Білорусі нам, здавалось, би не до розмірковувань про "білоруську справедливість". Але, попри все, мусимо про те говорити, а , може, й кричати. 

"Гартовані" ч.38. Садимо "Ліси Перемоги"

Садимо ліси Перемоги

А ми продовжуємо садити ліси своїми руками.
Вчора волонтери ГО "Козацько-десантний рій" та ГО "Тернопільська кінокомісія" висадили на Подільсько-Волинській Січі 100 саджанців дубів та 30 лип, котрі надав Суразький розсадник Кременецького лісгоспу.

Світлини Володимира Мосейка

Тернопіль сьогодні: Садимо ліси Перемоги: 

Про збір коштів на передову

Дорогі друзі!
В грн 535528000654 7119 ПУМБ Ханас Володимир
Пишу бо треба. Треба всього і багато.
Потрібні броніки, розвантажки, шоломи, тактичні сумки, взуття, камуфляжі, медикаменти, консерви, тепловізори, прилади нічного бачення, дрони, автомобілі.

Але термінова (дуже термінова) потреба у медикаментах - кровоспинні, знеболюючі, заспокійливі.

Мікола Бянько : Про справжню червону межу для Білорусі

Минув майже місяць від початку кровопролитної війни в Україні. У цій ганебній війні білоруська держава грає разом з Росією, забезпечуючи територію країни та військову інфраструктуру. З території нашої країни йдуть нескінченні колони військової техніки Російської Федерації, наші аеродроми використовуються авіацією агресора. Лише цього було б достатньо, щоб увесь світ зайняв осудливу позицію щодо Білорусі та застосував до нас багато санкцій, запроваджених проти Росії. Проте, незважаючи на активну допомогу Росії, білоруська держава так і не перетнула «червону лінію», після якої країна нарешті стає агресором і якій після неминучої поразки доведеться десятиліттями платити репарації та нести тягар відповідальності за війну. 

Уладзімір Хільмановіч: Україна рятує Європу

Гарячий етап російської агресії проти України триває вже три тижні. Три тижні жахливих бомбардувань, руйнування інфраструктури, різноманітних будівель та загибелі не лише військових, а й повністю мирних жителів різних міст і міст України. Ці три тижні Україна – це по суті одна запекла оборонна боротьба. Єдина бореться за свободу і демократію по всій Європі. Серед тих, хто воює зі зброєю, є представники інших народів, зокрема білоруси. Тож існує велика солідарність східноєвропейських націй і держав, таких як Польща, Чехія, Словаччина у прийомі та розміщенні біженців. Вже є велика матеріальна допомога від Євросоюзу, є допомога зброєю та боєприпасами. Але, здається, цього замало. Українське керівництво відчайдушно закликає НАТО закрити небо над своєю країною, щоб уникнути загибелі мирних жителів. НАТО на це не йде, НАТО боїться і в принципі цей страх зрозумілий, зараз дійсно є чого боятися.

Уладзімір Хільмановіч: Війна як реальність

 

В історії часто буває, що те, чого найменше очікували, у що не хотілося вірити, просто трапляється. Всупереч всім раціональним розрахункам і прогнозам, Росія все ж таки розгорнула повномасштабну загарбницьку війну проти України. Росія разом із Лукашенком все ж таки втягнула Білорусь у цю агресію. Після п’яти днів запеклої кровопролитної війни стало очевидним декілька спільних рис. По-перше, бліцкриг, який готував Путін разом із його виродженням, провалився. У інтервентів закінчуються боєприпаси та паливо, а їх швидка доставка не така проста справа. Росія не очікувала такого високого рівня опору з боку України, і її анексія захлинається з усіх боків. Навіть якщо уявити, що Росія зрештою захопить більшу частину України, війна триватиме і неминуче закінчиться поразкою москалів.

Звернення Docudays UA щодо російської агресії

Агресія Росії супроводжується численними воєнними злочинами щодо мирного населення, порушенням правил війни. 
Вони скидають бомби на житлові квартали, націлюють ракети на дитячі садки та лікарні, обстрілюють машини швидкої допомоги та не дають можливості евакуювати населення. Багато населених пунктів вже на межі гуманітарної катастрофи.
Злочинці мають відповісти за кожен злочин, кожне порушення правил ведення війни!

159 Нобелівських лауреатів засудили російську агресію

 159 Нобелівських лауреатів засудили російську агресію та підтримали Україну. Про це у своєму листі до засновника Тернопільських нобелівських читань Юрія Ковалькова написав ініціатор збору підписів Нобелівський лауреат Роалд Хоффманн.

"Шановний Юрію, Я наполегливо працював, щоб зібрати Нобелівських лауреатів для засудження російської агресії та заяви про підтримку України. Зараз він розміщений на цьому сайті:

https://www.nlcampaigns.org/ukraine.html

159 Нобелівських лауреатів,( мабуть, половина тих, хто живе), підписали, і це слід називати колективною заявою (тобто не конкретно від мене). Будь ласка, не соромтеся розповсюдити його будь-кому.
Добре, roald"

Уладзімір Ханас: Мы ведаем, што бел-чырвона-белая Беларусь падтрымлівае Украіну

 

У эфіры Беларускага Радыё Рацыя паразмаўлялі з журналістам, літаратарам з Тэрнопаля Уладзімірам Ханасам, які распавёў пра стаўленне ўкраінцаў да беларусаў у дадзеных абставінах і пра тое, як цяпер жыве горад. 

– Ці маглі б вы распавесці, як сустрэлі ранак 24 лютага? 

– Была неспадзявана і страшна. Таму што я помню ты «іх там нету», якія прыйшлі ў Крыму 2014 годзе.

У Тарнопалі адна чарга – людзей ў тэрытарыяльную абарону

 

З Госцем Рацыі – Уладзімірам Ханасам – старшынём тарнопальскай кінематаграфіі і перакладчыкам абмяркоўваем апошнія падзеі, звязаныя з агрэсіяй Расеі супраць Украіны.

РР: Тарнопаль знаходзіцца далёка ад мяжы з Расеяй. Што ў вас зараз адбываецца? 

Уладзімір Ханас: У Тарнопалі адзіная чарга – гэта людзі, якія запісваюцца ў тэрытарыяльную абарону. Працуем у стане ваеннага становішча, хоць і знаходзімся далёка, але нашыя дзеці ваююць, а мы дапамагаем. 

Леся Коковська-Романчук "Благословен, хто йде"

Як вам така обкладинка до завершальної книги "Благословен"?

Леся Коковська-Романчук 

Право на прапор

Зустріч з учасниками правозахисного руху в Україні, членами Росохацької групи. (до 50-річчя операції КДБ "Блок" та до 50-річчя заснування Росохацької групи.) відбудеться 2 лютого в 12-00 у приміщенні Міської ЦБС (вул.Руська,21).У зв’язку з карантинними заходами кількість відвідувачів обмежена, тому просимо попередньо зголосити свою участь. Заявки приймаються до 10 год. 02 лютого. Відвідування заходів можливе лише за наявності COVID-сертифіката про вакцинацію або негативного ПЛР-тесту чи експрес-тесту на COVID-19, чинного 72 години. За деталями радимо звертатися до керівництва міської ЦБС чи писати організаторам події.

"Росохацька група. Спогади"

Чомучка

- Що на яблуні росте?
- Яблука смачненькі
-А на груші, на стрій
-Груші рум"яненькі.
На калині що?
-Калина
на малині що?
Малина.