Чомусь вони прилітають близько півночі.
Нема слів. Тільки біль. Лети у вирій, Сину.
Там, серед українських Героїв Ти здобув своє місце.
Залишаються нам недоспівані тобою пісні і осиротілі героїчні батьки.
Незіграні ролі зіграє Софійка. І плакатиме дружина у розпачі.
Тисячі твоїх друзів наводитимуть твій приклад жертовности і любові до України.
І фільм буде про Тебе, але не з тобою.
Ми, всі, хто тебе знав і любив, будемо вчитися жити без Тебе.
С.У! Героям слава!
П.С. З останньої нашої розмови. Твій бадьорий голос звучав десь так. :"Васильовичу, як Ви там?. У мене були найкращі в світі волонтери. Понавозили більше аніж всього. Війна скоро завершиться. Так що готуйте сценарій. Хочу зніматись у фільмі. І там має бути багато пісень"...
Немає коментарів:
Дописати коментар