середу, 20 вересня 2023 р.

Уладзімір Хільмановіч: Неминуча розплата

Нещодавно мав нагоду побувати у Варшаві. Столиця Польщі з її величезними будівлями впевнено дивиться в майбутнє. Але особисто я, провінціал з дитинства, у великих містах, таких як Мінськ чи Варшава, почуваюся досить незатишно. А плутанина столичних вокзалів, на яких тривають якісь перманентні ремонти, недосвідчену людину може довести до відчаю. Доволі спекотного дня на стику літа й осені вокзал Варшава-Гданська з його тлумами та натовпами здавався справжнім пеклом. Але головне негативне враження від відвідин столиці залишилося зовсім не від цього. За день активного блукання в околицях Варшави Центральної та вулицями міста мені довелося лише раз почути білоруську та українську мови. З іншого боку, всюди звучить російська мова, яка в Польщі за рівнем вживання поступається лише польській. Особливо прикро, що носіями російщини є насамперед люди, які останніми роками виїхали з України та Білорусі. До речі, російськомовність українців і білорусів істотно відрізняється.