пʼятниця, 31 січня 2020 р.

Народна творчість про горіх

Волоський горіх – це чудове дерево: висотою майже 30 метрів, з могутнім стовбуром і розлогою кроною. Листя горіха великі і досить щільні. Квітки ж волоського горіха дрібні і досить непоказні. В давнину багато хто вважав, що волоський горіх взагалі не цвіте. На цей рахунок в Азії ходила така приказка: “Помре той, хто побачить квітку горіха”. Дерево чудово тим, що людина використовує майже всі його частини – деревина його дуже красива і цінна, вона йде на виготовлення дорогих меблів, горіхи дуже смачні і корисні, а листя використовують для приготування цілющих зіль і ліків – народна медицина досі використовує відвари з листя волоського горіха для лікування багатьох захворювань.



У багатьох народів це дерево вважалося священним, а на Русі волоський горіх обробляли в монастирських садах ще близько 9-ти століть тому, у Видубецькому і Межигірському монастирях. Схоже на те, що разом з православною вірою греки-проповідники принесли з собою і цю чудову рослина, що почасти й визначило його сучасну російську назву.


Правда, церковнослужителі далеко не завжди з прихильністю ставилися до волоського горіху. Однак, той факт, що під кроною дерева рослинність відсутня довгий час бентежив церковнослужителів – не дуже грамотні проповідники пояснювали це тим, що нібито у волоському горісі гніздяться якісь злі духи, які завдають шкоди як людям, так і рослинам.

Насправді ж у листі волоського горіха утворюється особлива речовина юглон, що дуже токсичний для багатьох інших рослин: воно пригнічує ріст пасльонових – томатів, картоплі, а також, наприклад, люцерни. Дощі вимивають це речовина з листя і воно потрапляє в грунт, отруюючи і пригнічуючи рослинність навколо дерева.


Звичайно, про такому корисному і красивому дереві складено чимало загадок, прислів’їв і легенд. Правда велика частина з них присвячена плодах волоського горіха (а вірніше – кісточках).
Загадки про горіх


Ріс на гілці скриньку.

Підставляв сонцю бочок.

Скринька-то не простий,

Сундучочек кістяний.

(Горіх)


В колисці підвісний

Влітку житель спить лісовий.

Осінь прийде строката

На зубок він потрапить.

(Горіх)


Хлопчик-крихта в кістяний одягу.

Він росте на гілці, близько доріжки.

Як задме вітер або дощик хлине

Зелену Шапочку до вух натягне

(Горіх)


На кущі народився;

Як під кущ скотився

На зубах опинився.

(Горіх)


Круглий, зрілий, засмаглий,

Попадався на зубок,

Розколотися все не міг,

А потрапив під молоток,

Хруснув раз – і тріснув бік.

(Горіх)


Притулилися тісно

До брата брат,

У зелених гніздах  сидять,

Гніздечка вправні,

А братик смачні.

(Горіх)


Стоїть високо,

Висить далеко,

Кругом гладко,

В середині солодко.

(Горіх)
Прислів’я та приказки про горіх


Гріх – з горіх, ядро – з відро.

Печаль у серце хробак в горісі.

Якщо не розгрзешь горіха, так і ядра не з’їси.

Урожай – не горіхи, два роки поспіль не буває.

Їсть горіхи, та на сіряку діри.

Горіхи – дівочі потіхи.

У одних – навіть вата шарудить, в інших – і горіхи не тріщать.


Легенда про волоський горіх


Дочка грецького царя Карія була коханою бога Діоніса,

але трапилося нещастя і дівчина померла. Тоді Діоніс перетворив

її горіхове дерево, а Артеміда приніс сумну звістку Карію

і звеліла збудувати храм в свою честь. Колони храму зробили

з дерев у формі молодої жінки і назвали каріатидами,

тобто німфами волоського горіха.
Ще одна легенда про волоський горіх


У Кариях (а слово «карі» означало у давніх греків «ліщина»), молоді дівчата водили хороводи на честь Артеміди, якій було присвячено цю рослину. Одного разу участкицы хороводу, злякавшись раптовій раптово грози, кинулися під захист священного дерева і тут же перетворилися на горіхи, що висять на його гілках.


Дион (др.-греч. Διών) — в древнегреческой мифологии царь из Лаконики, муж Ифитеи, дочери Прогная (миф о нём содержится только у Сервия, комментирующего строчку Вергилия об орехах[1], и не входит в общую родословную спартанских царей). В благодарность за гостеприимство его жены Аполлон наделил их трёх дочерей (Орфу, Лико и Карию) даром пророчества, при условии, что те не будут допытываться недолжного знания или предавать желания богов[2].


Когда позже Спарту посетил Дионис, он был гостеприимно принят Дионом или его женой, и Кария стала его возлюбленной. Когда Дионис после недолгого отсутствия вернулся, чтобы освятить построенный в свою честь храм, сёстры Карии попытались препятствовать её встрече с Дионисом, хотя он напоминал им об условии Аполлона.


Тогда Дионис навёл на двух сестёр безумие, они убежали к Тайгету и превратились в скалы, а свою возлюбленную Карию он превратил в ореховое дерево (с «грецкими орехами»). Артемида рассказала об этом лаконянкам, и те посвящали этот храм в северной Лаконике Артемиде Кариатиде, где в роще спартанскими девушками отмечался праздник с танцами в честь Артемиды.[3]


Ежегодные хороводы и пляски в Карии (местность, посвященная Артемиде и нимфам, где под открытым небом стояла статуя Артемиды Кариатиды) упоминают Стаций[4][5] и Павсаний[6]. Во время Мессенских войн Аристомен устроил там засаду и взял в плен многих спартанских девушек[7].










Третій Спас по праву називали Горіховим Спасом, бо в цей час достигали лісові горіхи, і можна було їх заготовляти і освячувати в церкві. У деяких місцях на початку ритуалу горіхового збору в ліс посилали найстаршу жінку для пробного збору. Скільки вона приносила за день горіхів, для решти було мірою, і потрібно було збирати не менше. Збір горіхів міг тривати протягом кількох днів.


За народними спостереженнями, в один і той же рік не могло бути врожаю і на горіхи, і на хліб. А тому врожай горіхів передвіщав гарний урожай хліба наступного року.


ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Медовий Спас 2017: число, прикмети і традиції свята


На Горіховий Спас із ліщини заготовляли віники для лазні. Вважалося, що за їх допомогою зцілювалися від найважчих хвороб. І сушити такі віники потрібно було подалі від віників із гілок інших дерев.


У народі говорили:
Багато горіхів на Спас - через рік запасешся хліба про запас
На Третій Спас запасайся мішками під горіхи
На Горіховий Спас відьми готують собі чарівну горіхову лозину







Горіх.


1. а) Був колись горіх, а тепер свистун (Ном., 38; Укр. пр., 1936,162; 1963, 554; ІМФЕ, 1-5, 463, 171);


б) Був колись горіх, та звівся та сміх (Укр. пр., 1955,149; 1963, 554).


2. Горіхи — то така річ, що коби хтось товк, то я би їв ( Фр.уІ, 2, 420).


3. І дірявий горіх візьми у міх, може придатися (Прип., 78).


4. Не розкусивши горіх, зерна не з’їси (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр.у 1 , 167.


5. Твердий горіх важко розкусити (ІМФЕ, 14-3, 211, 350).


http://teka.ks.ua/post/narodni/prysliv-ia-ta-prykazky-pro-sad-dereva-lis/


Незнайома людина, що горіх в шкарлупі


Мовчать , як горіхи в мішку


Розкусити горіх - розпочати статевий акт


Воду після купівлі хлопчика виливали під дуб або під горіх






ГОРІХ — дерево-тотем. За давньою легендою, Перун розлускував навесні два горішки: з одного текла річка (дощ), з другого виривався вогонь (блискавка); від лущення — грім. Згідно з повір'ям, горішок-двійник приносить щастя й багатство, його берегли, тримали в скрині. Волхви суворо забороняли рубати молоді горіхи. (За О. Афанасьєвим).


Горіх волоський (грецький горіх; Juglans regia L. ) - Високе могутнє дерево родини горіхових (Juglandaceae) (до 30-35 м заввишки) з шароподібною, розлогою кроною.


Товстий гіллястий стовбур вкритий ясно-сірою поздовжиьотріщинуватою корою. Молоді пагони блискучі оливково-сірі з круглими, опушеними бруньками. Листки великі чергові (20-40 см завдовжки), непарно-перисті з 7-11 листочками, з яких верхній найбільший. Листочки цілокраї, яйцеподібні, при розпусканні рожеві, влітку темно-зелені, блискучі, зісподу матові, при розтиранні з приємним характерним запахом. Плід — несправжня кістянка, дуже різноманітної форми: від округлої до яйцеподібної (до 5 см завдовжки, до 3 см завширшки) . Зовнішня оболонка плода зелена, м'ясиста, внутрішня — дерев'яниста, зморшкувата, ребриста. Горіх волоський — швидкоросла, світлолюбна, теплолюбна, посухостійка рослина. Цвіте у квітні — травні, плода достигають у вересні.





Поширення





В Україні поширений у садово-паркових культурах, у лісових насадженнях як плодова супутня порода, в лісосмугах і придорожніх посадках. Заготівля можлива в місцях вирощування. Назва походить від назви Волощини, звідки його вперше привезли в Україну. Горіх волоських в дикому вигляді поширений на Кавказі, в Закавказзі і Середньої Азії. Росте по ущелинах і річкових долинах окремо або групами, рідше зустрічається у вигляді невеликих гаїв. З давніх-давен введений в культуру. Вирощують в Середній Азії, Закавказзя, Криму, Молдавії, на "Україні та Північному Кавказі.





Горіх в Українській культурі





Горіх – найцінніша і найстаріша культура в садівництві З давніх часів людям відомо, що це — найцінніший продукт харчування. Горіхи багаті корисними для організму людини речовинами





Пісні про горіх





Котився горіх через дорог(Народна)


Ішов козак яром-долиною(Народна)


Ой ти, дівчино, з горіха зерня(Іван Франко)





Приказки про горіх





Коли зубів не маю, тоді горіхи принесли.


Молода, як горіх, так і проситься на гріх.


Був колись горіх, а тепер — свистун.


Був колись горіх, та звівся на сміх.


Горіх смачний, та шкаралупа тверда.





Легенди про горіх





Іван Франко «Легенда про вічне життя»


На весіллі горіхами прикрашали весільний коровай, що було символом достатку.


Горіхами обсипали молодят щоб були здоровими та плодючими.





Загадки про горіх





****


В однім гнізді та чотири звізді.


****


В маленькім горщику кашка смачненька.


****


Із дерева виросло, а з кишені вилізло





Назви населених пунктів, прізвища





Прізвища: Горошенко, Горошник, Горіхвець.


Населені пункти: Горішки. Горішні. Горошки.





Народна медицина


калина горіх глід


У народній медицині для лікування різних хвороб використовують усі частини рослини: листки — при хворобах шкіри, як глистогінний і кровоочисний засіб; недостиглі плоди — при хворобах шлунка й кишечника; кору коренів горіха — як делікатний проносний засіб. Вся рослина має інсектицидні й фітонцидні властивості. Відвар листків застосовують для боротьби з павутинною міллю плодових рослин. Застосовують всередину при екземі, нейродерміт, строфулюсе, себорейному дерматиті, псоріазі, піодермітах, туберкульозі шкіри, а також при запаленні лімфатичних вузлів, цукровому діабеті, гастриті, коліті, ентероколіті, глистова інвазії, поганий апетит, для поліпшення травлення. Тверді оболонки плодів горіха містять значну кількість дубильних речовин (16-21 %) і використовуються для дублення шкур.


ГОРІХ ЧИ ГАРБУЗ?


(Кримськотатарська народна казка-легенда)






Жили собі в одному селі чоловік та жінка і був у них один-єдиний син. Коли син народився — зраділи вони: буде кому доглянути їх до старості. Ось виросте син і буде поле орати, худобу пасти, дрова на зиму запасати, а вони, старі, відпочинуть.


Та от син виріс, батьки постаріли, а відпочинку їм немає. Син вийде на сонечко, розляжеться на траві і лежить, а батьки працюють. Лежить їхній син і мріє про те, як піде він у місто і знайде під кущем торбу із золотими монетами...


Минав час, старі батьки померли і залишився син один. Продав він батьківську землю, худобу, гроші проїв і сидить думає-міркує, що ж йому робити? Бачить, сусіди на зиму запаси роблять: несуть з лісу горіхи, яблука, груші, кизил, дрова... Вирішив і він піти в ліс по горіхи. Узяв великий мішок, ходив лісом, ходив, поки не натрапив на великий кущ ліщини. Горіхів на ньому видимо-невидимо. Щоправда, дістати їх теж непросто. Вирішив він перед тим, як залізти на ліщину, відпочити. Лежить син під кущегою, дивиться на горіхи і мріє: «От коли б кожен горіх був завбільшки з гарбуз, то й одного такого горіха вистачило б на весь тиждень. Прийшов до дерева раз у тиждень, зірвав один горіх-гарбуз — і живи собі, не знаючи клопоту!».


Мріяв син, мріяв і не помітив, як заснув. Приснилося йому, що приніс він у місто великий-превеликий горіх і запросили його з цим горішищем у палац до самого падишаха. І запропонував падишах за таке диво півцарства, а він не погоджується, вимагає все царство і красуню — царівну на додачу. Розгнівався падишах і як вдарить парубка посохом у лоба!
Той підхопився і спросоння не зрозумів, що трапилось, а на лобі ґуля завбільшки з горіх, який упав йому на голову.


Сидить син під кущем, тре ґулю і думає: «Як добре, що горіхи не виростають завбільшки з гарбуз! ».
І справді, як добре, що горіх — це горіх, а не гарбуз. Був би він завбільшки з гарбуз — і казка на цьому не закінчилася б.


Переклад українською Данила Кононенка






За матеріалами: Віра Науменко. "Перлинка". Книга з літературного читання. Додаток до підручника для 3 класу. Навчальний посібник. Київ, "Генеза", 2017, стор. 22 - 23.






Мавпина наука Трапилося раз, що мала мавпа п'ятеро молодих, збирала їм по лісі їжу і носила. Раз під осінь не стало вже ніяких овочів у лісі. Запитували діти матір, що вони будуть відтепер їсти? Мати сказала їм, що тепер нема вже нічого, лише горіхи; то найсолодший на теперішній час овоч.


Зібралися вони всі п'ятеро одного разу, вилізли з дупла і пішли до лісу шукати горіхів, бо мати говорила їм, що вже нема тепер іншого овочу. Знайшли горіхи, але в лупині. Почали гризти, але то було гірке. Кажуть: “Та наша мати хіба божевільна, коли говорить, що нема солодшого понад горіхи!? А то таке гірке!”

Прийшли ввечері до дупла і кажуть матері, що знайшли горіхи, але їх не можна їсти, бо дуже гіркі. Мати відповіла їм на те, що вони не їли горіхів, бо горіхи солодкі.




Каже їм: “Поведете мене рано туди, де ви їли горіхи”. Відвели вони рано матір під горіх. Мати взяла горіх, розкусила, вийняла зерно і дала їм та питає, чи гірке. Вони кажуть, що це солодке, а те, що перше розкусювали, було гірке. Та й зачали говорити, що їх мати мудра, бо дала їм їсти зерно, а не лупину.

Так і школярська наука: така спочатку гірка, як на горісі лупина, але як вивчаться і здобудуть собі хліб, тоді заїдають зерно з горіха.


Дві білки і лисиця


Українська народна казка Поділля


Дві білки знайшли горіх та й засперечалися поміж собою.


— Він мій,— каже перша білка,— бо я його перша побачила.


— Ні, він мій! — казала друга. — Я його перша підняла.


Почула цю суперечку лисиця:


— Не сваріться,— сказала вона,— я помирю вас.


Стала поміж білками, розкусила горіх і сказала:


— Ця половинка належить тому, хто побачив горіх, а ця — тому, хто його підняв. А зерно — мені: за те, що я вас помирила.


По цих словах передала білкам порожні шкаралупи, зерно ж поклала собі в рот та й втекла.














Походження та примітки


Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.


Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.


Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.


22 (6351). Дві білки і заєць. СУС -51В*. Записано 2009 року. Заєць Текля Афанасіївна (1927). Вінницька область, Вінниця




ГОРІХ – символ багатства для когось, а не для себе. Він – багате дерево, яке бідне саме по собі: дає поживний і багатий урожай своїх плодів, але це не збагачує його власних сил і не зміцнює його стійкості – його, багатого і щедрого, легко ламають вітри і дуже часто вражають морози.





Тож він виражає характер тих людей, які можуть багато зробити для інших, але не в силі ні забезпечити, ні захистити себе самих…


За «зеленим» гороскопом його сила особливо виявляється з 21 по 30 квітня та з 24 жовтня по 2 листопада.





1 коментар:

  1. Він Вам ніякий не горіх! Хоча назви цієї рослини натякають на зовсім інше! В Україні – це волоський та грецький горіх, а от в англомовному світі він ще й персидський, англійський, карпатський та ще й мадейринський. Але як цей корабель не назвеш він від того в горіхову гавань ніяк не причалить!

    Він не може пройти фейс-контроль в нічний клуб горіхів хоча б через наявність соковитого екзомезокарпію! Так, це саме та оболонка, яка прагне зафарбувати влітку твої руки у 50 відтінків коричневого. Вона відповідає шкірці та м’якоті вишні., а сам «горіх» - це лише кісточка.

    Як і у вишні насінина горіха переховується за броньованими мурами здерев’янілого ендокарпію. Це дуже мудре рішення – не даремно у волоського горіха вона так нагадує мозок. Але тут варто нагадати, що це випадкова схожість і не варто начіпляти на себе середньовічний світогляд, прокачуючи свої інтелектуальні здібності на максимум кілограмами калорійної маси.

    То, як же називати плід волоського горіха? Як і вишенька на тортику волоський горіх є кістянкою, але через те, що він позбавлений соковитих частин – це суха кістянка.

    Виник Juglans regia в Центральній Азії, а найбільші його природні ліси збереглися в Киргизстані, де можна зустріти дивовижне різноманіття диких форм цієї рослини. На своїй батьківщині він іноді цілком собі росте кущем, але в процесі одомашнення людина завербувала лише представників генетичних ліній, які виростають деревами.

    Татко ботаніки Теофраст розповідає, що в 4 столітті до н.е. Александр Македонський привіз у Грецію гостинець у вигляді таких кущеподібних форм горіхів. Тут вони схрещувалися із попередньо завезеними деревоподібними рослинами цього виду й в результаті дали гібриди із значно більшими плодами.

    Це одна з причин, чому цей горіх іноді кличуть грецьким, хоча ті ж греки називали його перським. Інша назва «волоський» увіковічнює князівства Волощина на території сучасної Молдови. Українські назви видів рослин не регулюються жодним кодексом, тому полювання за єдино правильною побутовою назвою рослини – це, як полювання за двома зайцями на території Антарктиди – у цьому немає жодного сенсу. Буквальний переклад назви цього дерева з латини – горіх царський, але навряд Вам хтось такий продасть на ринку. Скандали, інтриги та розслідування з постійними апеляціями до мови однієї ворожої нам країни – це сміх на колючому дроті здорового глузду з приплітанням цитат Івана Нечуя-Левицького як експерта з ботанічних назв.

    Тому зважаючи на те, що ні Греція, ні Молдова – не є батьківщиною цієї рослини, голівари на тему того, як величати Juglans regia – горіхом волоським чи грецьким – вони завжди лишають одночасно правими та неправими обидві сторони конфлікту. Тому можете його безпідставно кликати горіхом Шредінгера!
    Olexii Kovalenko
    https://www.facebook.com/100002783861134/posts/2263165620452878/

    ВідповістиВидалити