вівторок, 22 жовтня 2013 р.

Про Машлянку, права людей і вітання за руку...

Оскільки впродовж двох днів мене прохають прокоментувати ситуацію з протестом Бориса Машлянки біля Тернопільської ОДА і подій після пікету та його висвітлення, спробую максимально стисло висловити свою позицію. Повторю загальновідоме:
Стаття 19 Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права закріплює:
Кожна людина має право безперешкодно дотримуватись своїх поглядів.

Відповідно. Людина (пишу конкретно про Бориса Машлянку)  сама вирішує, яким духовним цінностям їй надавати перевагу. Не відкрию таємниці, що Стаття 34 Конституції України закріплює, що КОЖНОМУ (виділення моє-Х.В.) гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. КОЖЕН (виділення моє-Х.В.)  має право ВІЛЬНО (виділення моє-Х.В.)  збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Абсолютно так само цілком і повністю підтримую дії та намагання Бориса – провести мирне зібрання. Про це я теж вже колись писав у записі Захисти 39. Підсумовуючи вищесказане : я ПОВНІСТЮ підтримую дії Бориса Машлянки щодо реалізації його і моїх( !) конституційних прав. І завжди дотримуватимусь цього підходу
Щодо ж результатів цих акцій, достовірності його текстів, стилю спілкування, належності-неналежності до журналістів, ЗМІ і т. д. – це речі  абсолютно іншої площини. Назовіть це етикою, мораллю, правилами поведінки, корпоративною солідарністю і ,відповідно, їх так потрібно сприймати. Якщо журналістська спільнота Тернопільщини прийме  консолідоване рішення не вітатись з ним за руку – я теж вітатися не буду, бо він, хоч і правдоруб,  часто пише недостовірні  та , скажу так, не дуже коректні речі…Тут, Борисе, «ти нє прав»…

2 коментарі:

  1. Про стиль поведінки дуже добре написав Григорій Бурбеза Бурбеза Григорій Не посвідчення, не візитівка, не офіційна реєстрація ЗМІ, не членство в НСЖУ чи медіа профспілці, не кількість опублікованого, не тираж чи кількість фоловерів робить журналіста. А розуміння і дотримання професійних стандартів та встановлених професійною спільнотою для самої себе ДОБРОВІЛЬНИХ моральних правил і обмежень, які і називаються журналістською етикою. А журналістська солідарність (підтримка і захист журн. спільнотою своїх членів) можлива тільки тоді, коли є журналісти і є їх спільнота, яка усвідомлює власні професійні і корпоративні інтереси журналістів як спільноти і ставить їх вище професійної конкуренції. Таке визначення особливо актуальне сьогодні, коли починають панувати нові медіа, у яких офіційність статусу і всілякі "ксіви" вже не мають значення. Тільки професійне самоусвідомлення і добровільне дотримання певного кодексу поведінки робить з писаки журналіста. Якщо коротко - є журналісти - є журналістська етика і солідарність. Нема журналіста - немає й всього іншого. Є багато піарників і копірайтерів, які чомусь вирішили, що вони журналісти....

    ВідповістиВидалити
  2. http://ltdaily.info/ternopil/mashlyantsi-dokir-a-z-leha-pyvo-mistsevym-prysluham

    ВідповістиВидалити