за електронною поштою spogadmaidan@gmail.com В часи розвинутих інтернеткомункаційних технологій, ініціатори збору спогадів все ж просять знайти час і написати такі спогади від руки. Це важливо для ІСТОРІЇ. Листи просимо надсилати за адресою Бережанський інформаційний портал, площа Ринок 1 , Бережани, Тернопільська обл.Україна. 47500. Дуже бажано , окрім імені та прізвища, вказати свій вік та місце проживання.
http://maidanua.blogspot.com/2014/11/blog-post_13.html
ВідповістиВидалитиМикола Герасимчук Я ніколи не забуду того дня коли починася майдан у Тернополі.Опишу самий самий початок.Прийшов роботу з клумаком топто великий салафановий пакет в якому були валянки ,теплий одяг сало і хліб.Знаєте я зібрався на майдан у Київ.Обманувши начальство що їду до хворої мама і написав заяву без збереження заробітної плати на тиждень,трошки впиралися але відпустили. Додому не заходив прям ходом до жд.вокзалу квитів до Києва на ближній часне було.От виріш що піду запитаю у свободівців чи не їдуть чи не візьмуть. Виріш ще купити ще одну буханочку тернопільського хліба ,йду по при драмтеатр і тут стоїть гарний хлопець з палаткою правда чохлі і знаєте майже по центру площі.Підйшо і запитую чи не їде чимись до Києва? Він відповів що ні і сказав що зараз тут в Тернополі будуть організований майдан молодіжний будуть студенти і молодь.Познайомились ,хлопця звали Іван. І тут коли він витяг вудилище щоб причіпити прапор до нас з двох сторін підійшли сопливі миліціонери і зразу до нас ану заберайтеся геть і заберіть палатку і всякі пакети. Я тоді запитав чого нас гонете палатки ми не розкладаємо коли буде дозвіл і розкладемо вони спочатку почали хамити але коли підійшли ще люди то відійшли.Правда через декілька хвилин до нас підійшли в цивільнму ще формі миліціонери зразу чого тут палатка я зразу вона не розкладена це архітектурна споруда .Цей в цевільно витягнув документи і представився що відповідає за беспеку у місті.Чемно попросив документи у мене і в Івана.Ми показали паспорти.Він до Івана що тут буде? Буде мітинг А де дукумент на проведення? Хлопці пішли за дозволо зараз буде.Цей в цивільному каже не сомніваюсь тернольська міська влада дасть,ще хмикнув.Правда запитав мене чомусь ви юрист ,я відповів просто людина шуткою.Потім запитав його може і ваші діти будуть тут ?можливо відповів задумчиво.Попередивши щоб ми повністю не роскладали палатку бо ми витягли із чохла що накрити від дощу мій одяг щобув пакеті. І тут прийшли хлопці з дозволом на проведення акції ящо мене не підводить пам 'ть було за 20 перша а дозвіл був на першу .Ми помаленьку розкрили маленьку символічну палатку і поставили інші речі і тут знову підійшов відповідальний за внутрішню беспеку пробачте не запам'ятав фамілію він був не агресивним і поміркований бо ще був з ним у формі по моєму майор то був хам попередив що ще пешої немає.Я підійшов до того начальника щоб миліціонери не смикали нашої палатки бо там є речі він згодився щоб ми ту палаточку перенесли на сходи драмтеатру під накриття.Був то дощ з мокрим снігом .Коли ми вже на сходах я побачив колони студентів. У мене серце так забилося з радості за молодь .Скажу одно мені було так соромно що старшого покоління було так мало.Чому так кинулося в око бо коли підбігла викладачка по моєму з технічого універсетету і почала благати люди старші біжіть на допомогу бо миліція рве палатку не дає поставити ми підбігли з нами був Барна теперішній голова адміністрації іі зразу рванув до кервника беспеки миліція відступила студенти палатку на тих пару хвилин залишили в спокої бо ще не було тої годин для мітингу. От тоді коли почався мітинг і мене прапор Євросоюзу з ломаним вудилищем я думав впаду від радощі коли молодь сталаіі закрила всю театральну площу.Запам'тався мені той сніг мокрий який мочив нас усі діти були мокрі але такі щасливі я знав що мої сини там теж у тих колонах.Потім ми всі по кругу народ виходив роботв і приєднувалися до нас.Скажу одне молодь розбудила тих що був апатії.Так хочу побачити Івана,Наталочку ,Любомира шимків і притиснути міцно міцно ,бо бог мене звів з такою талановитою і відваажною молоддю.Я дякую богу що вернувся живий правда трохи скаліченим з майдану мої брати по духу загинули сумую болить душа аж розривається.Хотів зустрітися в цей день рік гідності з нашим друзями але знову здоров'я підвело.Пробачте друзі побачемось обов'язково. Слава Україні!
ВідповістиВидалитиЛілія Кондрат
ВідповістиВидалити10 хв. ·
часто чую, що після Революції Гідності жити стало ще гірше.
люди скаржаться на владу, уряд, східняків, європи з америками...
але чомусь ніхто не скаржиться на себе.
за те, що далі носить пакетики з "подяками" в державні установи та навчальні заклади.
за те, що не ходить на вибори.
за те, що заздрить вдові бійця, бо "їй тепер все дають".
за те, що всією громадою блокує рішення про надання землі учасникам АТО.
за те, що не вміє визнати поразки у виборах і поливає за це брудом опонента та його сім"ю.
за те, що будує дім/магазин/церкву там, де захоче, бо "порішав".
за те, що стає адмінресурсом.
за те, що волає про права людини, а про обов"язки мовчить.
за те, що приховує податки, наймаючи працівників неофіційно і виплачуючи зарплату у конвертах.
скажете, держава винна? а що таке держава - не люди, не громадяни?
ми заслуговуємо на владу, яку маємо, це - карма.
корупція процвітатиме доти, доки ми її будемо годувати.
окремі чиновники та окремі бізнесмени матимуть нас за ніщо, поки ми будемо залишатися планктоном зі споживацькими інтересами.
Борітеся - поборете! а не хочете боротися - нема чого тоді плакати, що влада погана. бо система влади за рік, за два і навіть за десять так просто не зміниться. це важка титанічна праця. але її має робити весь народ, а не окремі громадяни.
Хочете жити в гідній країні - міняйтеся зсередини.
Владу нам не з іншої планети присилають. Влада виходить з-поміж нас
Chacha Shushuridze
ВідповістиВидалити40 хв. · Змінено ·
Дуже точно визначено в перший день війни - за що ця (тоді майбутня) війна. Саме за втечу від рускогоміра, і саме тому й вилилося у війну - бо не відпускає. Це губиться у назві "День гідності", "Революція гідності" (я вже не кажу про "проти олігархів" тощо) - бо по суті це не про Гідність, а про Незалежність України.
Власна зовнішня політика - основна відмінність незалежної країни від штату чи кантону, і саме за те і почалося.
Якщо усвідомлювати це, то сказати "нічого не змінилося" язик не повернеться.
ВідповістиВидалитиРоман Шрайк
21 листопад 2014 р. · Змінено ·
сегодня все вспоминают начало майдана. постят фотки и воспоминания. а я предлагаю вспомнить, что "начал майдана" было три.
1) 21 ноября. начало евромайдана. по призыву Mustafa Nayyem люди собираются на протест. оппозиция и так бы собирала народ, но мустафа опередил. и хорошо. это сейчас мы уже забыли как оппозиция любила майданарбайтеров. поэтому хорошо, что все началось искренне.
24 ноября большой митинг на европейской площади. после чего массовость падает. оппозиция готовится переложить ответственность на гражданских активистов и съехать в темы.
но 30 ноября янукович решает показать кто в доме хозяин. и оказывается что не он. ночное избиение студентов вызывает сумасшедший резонанс и евромайдан на этом заканчивается.
2) 1 декабря. начало массового протеста. таким, какой он был в 2004. вот только тогда мы имели дело со склонным к компромиссам кучмой и все закончилось, как теперь понимаем, быстро. а вот президента с криминальной ментальностью сверхмассовые митинги 1 и 8 декабря ни в чем не убедили. и началось противостояние воли.
майдан стоял, самооборона противостояла, автомайдан ездил. оппозиция что-то кричала со сцены, но с каждым разом ее слова все больше обесценивались. грозная на трибуне тройка на переговорах с януковичем превращалась в кроликов перед удавом.
бог его знает, чем бы это все закончилось, если бы 16 января янукович не решил закрутить гайки окончательно. но резьба срывается и протест переходит в третью стадию.
3) 19 января. начало народного восстания. грушевского. беркут. вв. газ. гранаты. коктейли. первые смерти.
оппозиция все еще на сцене. против "радикалов-провокаторов". ее освистывают. иногда чудом не сгоняют пинками. протест почти не управляем. беркут, временами, тоже. начинается цепная реакция в регионах.
поход к раде. финальная попытка задавить майдан. сотня погибших. побег. похороны.
***
я хотел бы, чтобы мы, и избиратели и политики, из 2004-2014 извлекли пару уроков.
1) нельзя, как в 2005, отдать страну политикам и молча наблюдать как они ее просирают. если не будет борьбы с коррупцией. или будет борьба ради борьбы, а не ради победы. если не будет реальных реформ. мы должны быть готовы выразить свое несогласие превентивно. не доводя до крайностей.
2) если до политиков не дойдет, что скотство должно быть закончено. что слишком много отдано жизней, чтобы оно прекратилось. то им стоит соглашаться на перевыборы как только так сразу. не доводя до крайностей.
я вижу, что многим не доходит. но я знаю, что есть те, кто давно понял. что таких больше, чем в 2005. и что несогласных жить в скотстве гораздо больше. поэтому все получится. не сразу, но получится.
ВідповістиВидалитиSerg Marco
5 год. ·
Тут в интернетах рассматривается вопрос, кто же настоящий Герой Майдана, кто сделал больше для Майдана, Писной или Парасюк?
Скажу так. Я видел на Майдане бабушку которая бегала по майданной столовке и спрашивала, не поможет ли кто-то принести сюда консервацию? А то мальчикам кушать надо, а у нее есть еще, но самой таскать тяжело.
Я видел журналистов, которые пришли после Майдана в боксерский зал где тренировал мой приятель. Чтоб знать как сопротивляться беркуту. Они знали что нанести ущерб экипированному беркутовцу не получится. Они учились как минимизировать ущерб. Худые, хилые такие. С синяками и рассечениями.
А еще помню девочку, которая возле парка тащила парня, помогала ему встать, он падал, она его опять поднимала, он падал...Девочка при этом плакала. Но вцепилась в парня и не отпускала его. Помогала в меру своих хлипких сил. Пока не подбежали другие парни и оттащили травмированного товарища.
Помню своего приятеля, который был среди тех студентов, которых замесили на Майдане в самом начале.Он просидел в ментовке пару дней, а потом его выпустили. И он был на Майдане с начала и до самого конца.
Помню мужчину с Майдана, в травматологии клиники на Подвысоцкого, который стеснялся того что его врачиха тащит в кабинет вне очереди. Который извинялся перед очередью, что вот так вот, тяжело шагая опираясь на костыль,подволакивая за собой ногу в гипсе.
Вот они, герои Майдана. Они, люди которых били, которые мерзли сутками на морозе, которые стояли за то, чтоб Украина изменила свой вектор. Прочь от совка. И они его изменили. А те кто сейчас пытается приватизировать этот титул, пусть сразу говорят что они есть Майдан, они есть народ. Ну а чего нет?
Chacha Shushuridze
ВідповістиВидалити18 год. · Змінено ·
Дуже точно визначено в перший день війни - за що ця (тоді майбутня) війна. Саме за втечу від рускогоміра, і саме тому й вилилося у війну - бо не відпускає. Це губиться у назві "День гідності", "Революція гідності" (я вже не кажу про "проти олігархів" тощо) - бо по суті це не про Гідність, а про Незалежність України.
Власна зовнішня політика - основна відмінність незалежної країни від штату чи кантону, і саме за те і почалося.
Якщо усвідомлювати це, то сказати "нічого не змінилося" язик не повернеться.