субота, 25 жовтня 2014 р.

Польський тиждень

По Польщі нам потрібно працювати і працювати. Тяжко і щодня. Працювати з політиками, з представниками громадськості, з бізнесом, науковцями, ЗМІ, безпековими структурами і рядовими громадянами. Можливо, з точки зору ефективності  сучасної державної системи – це не зовсім правильно, але державні інституції у нас давно не працюють ефективно. Можливо саме наша поїздка – прототип міждержавної політики. Попри  несоромні результати нашого перебування, мусимо працювати і працювати, бо поляки направду дуже слабо орієнтуються в українських подіях.  Тому, щоб виправляти ситуацію, потрібно не лише шарпати Посольство, а й батрачити самим.

Щодо нашого перебування, то хочу в першу чергу відзначити символічність графіку…Всі офіційні зустрічі розпочались зранку у понеділок. Середа і четвер були найнасиченіші. А в суботу та неділю у нас навіть були екскурсії.

Поденні замітки на полях. 

День перший

Знайомилися з принципами функціонувавання  Krajowa Szkoła Administracji Publicznej. Попри малий час на ознайомлення –  відстежується неабиякий потенціал закладу. На нього варто звернути ретельну увагу нашому МЗС. Співпраця найкраща через регіональні відділення НАДУ у Харкові, Одесі, Дніпрі, Львові . 

Розмова з Єжи Стемпєнєм – людиною, яка не лише боролася з комунізмом, а й активно займалася посттоталітарною трансформацією польської системи влади,
Глиба. Вартує всілякої популяризації…

Трансформації польсько-німецького конфлікту  Fundacji Polsko-Niemieckie Pojednanie. Досвід цікавий, однак мало застосовуваний у наших умовах. Починаючи від історичних передумов та політичної конюктури і завершуючи фінансовою підтримкою.  Можуть бути спільні проекти. Варто трухнути наш фонд «Примирення». Думаю він навіть постфактум вартує моніторингу.

Pracownią badań i innowacji społecznych STOCZNIA.  Динозавр на ринку грантів. Абсолютно погоджуюсь , що принцип тотального контролю дій влади маємо виконувати і ми в Україні. Тому варто вести переговори про тривали співпрацю. За відсутності спільних проектів вважаю, що їх досвід варто використовувати для навчання, як кейси. 

Наукова бібліотека Варшавського університету. Цікаво та пізнавально. 


День другий

Wyższa Szkoła Biznesu i Przedsiębiorczości w Ostrowcu Świętokrzyskim. Зустріч була ретельно планована, але не розрахована на рівень нашої групи. Видно, що намагаються  вийти на український ринок, та навести контакти з українськими інституціями, оскільки зацікавлені в українських студентах та максимальному фінансуванню власних проектів. Цікавий досвід факультету Територіальної оборони. 

Осередок «Карта». Була би можливість, взяв би двох помічників і завтра сам би поїхав опрацьовувати матеріали, що зібрані  унікальною інституцією. Україна, щось створити аналогічне, здається втратила. Тим не менш, маємо класний  досвід власне порталу Майдан, котрий відмінний від польського, а, відповідно, має мати свої методики опрацювання існуючих матеріалів і громадження майбутніх. 

Зустріч з Агнешкою Ромашевською, очевидно, матиме продовження. І  стосовно досвіду спілки польських журналістів  стосовно співпраці з телеканалом БелСАТ Окремо варто відзначити цінність Твіттеру, як засобу комунікації.


День третій

Вища школа суспільної психології.  Цікаві, притомні майбутні партнери у спільних дослідженнях. Було мало часу, але по деяких репліках, здалося, що знають і можуть вони дещо більше, аніж розповідають. 

Підписання угоди з НІК. Направду вважаю історичною подією в українсько-польській історії. Вперше в історії Польщі Головна контрольна палата (Najwyższa Izba Kontroli) підписала угоду про співпрацю з іноземною неурядовою організацією. Це також перша міжнародна офіційна угода  ІЦ «Майдан Моніторинг». Тож порівнювати такий захід нема сенсу, бо нема предмету до порівняння. Офіціоз був щирий, без гламуру. Протокол витриманий. Далі все залежатиме від нас. Водночас команді Квятковського потрібно провести майстер-клас, стосовно їх співпраці з українськими урядовцями. Не покидає враження, що наших польських партнерів українські бюрократи грамотно обманюють.  

Зустріч з соціологами Інституту соціології Варшавського університету. Мало чув деталі головної розмови, тому якогось цілісного бачення не склалось. З того, що чув, і що мене запитували – вони хотіли і хочуть робити якісь спільні і масштабні проекти, але у них проблема як з баченням реалій сучасної України, так і проблема з адміністративним менеджментом. Найпростіший напрямок співпраці – проведення якогось круглого столу вживу , чи Інтернет-конференції (Майдан ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ). 

Інститут Народної Пам’яті. Поляки вміють РОБИТИ такі речі. Вчитися і вчитися.

Зустріч із Stowarzyszenia 4 Czerwca  .  Не покидає враження, що зустрічалися давні друзі...




День четвертий. Найшаленіший. Цікавий тим, що  в цей день зустрічі чітко продемонстрували нам неоднозначність візій бачення України в середовищі польського політикуму.

Зустріч з професором Ł.A.Turskim була абсолютно феєричною. Професор – феноменальний популяризатор  науки і противник офіційних промов та більшості освітніх державних інституцій. Кава від професора –  ховаються всі круті ресторації. Коменти суспільної, політичної і міжнародної ситуації – дотепні, гострі і мудрі, як, власне і личить професору. Довціпи всі по суті . Дуже тішиться досягненнями учнів. Радий передавати досвід усім бажаючим незалежно від рангів. Один з небагатьох випадків, коли відчуття неможливо передати текстом.  Також , як і Є. Стемпень, вартує популяризації.

Зустріч з екс-міністром закордонних справ, проф. A.D.Rotfeldem.  Вартувала прямої трансляції, а її запис, можна використовувати як навчальний посібник для молоді, аби не було ніяких ілюзій, щодо того, що Україну та ідеї Майдану потрібно просувати  за кордоном працею і потом. Нас мало чекають з розпростертими обіймами і радо здавали і здають Раші. Що проф.. Ротфельд визнав прямим текстом. Не знаю, чи палац для урочистих прийомів МЗС колись вже був свідком такої дискусії. Але, поза сумнівом, ні колеги із Stowarzyszenia 4 Czerwca  ні сам співголова Польсько-Російської групи з важких питань не очікували майданівської атаки на чужій, явно проросійській території. Звичайно, тон задав Збігнєв Буяк, котрий публічно закинув  А. Ротфельду, його бездіяльність щодо України під час перебування на посаді міністра… 

 В Gazecie Wyborczej зустріч була діаметрально протилежною. Починаючи з демонстрації спецвипусків, про підтримку  Майдану, і закінчуючи презентами футболок  із зображеннями першого випуску газети. Тут добре розуміють процеси в Україні – краще від українських політиків та українських ЗМІ. Щиро ділились досвідом, переживаннями, зауважували, підтримували.  Треба вчитись у них. І є чого навчитись.. 

Хочу підкреслити, що програма четвертого дня була направду була шалена і дуже цікаво складена. Наступна зустріч із Stowarzyszeniem Euro-Atlantyckim , яке зараз очолює  Януш Онишкевич, колишній міністр оборони Польщі була своєрідним продовженням зустрічі в «Газеті виборчій» і діаметрально протилежна зустрічі з проф.. Ротфельдом. Пан екс-міністр говорив просто про складні речі, був відкритим і, водночас, не проголошував нездійснених чи нереалізованих тирад. Щодо мене, то він набагато кращий дипломат, аніж багато з тих, з ким доводиться зустрічатися впродовж  мінімум останнього десятиліття . Він фактично прямо  сказав, що Україні варто  ставити питання про відновлення свого ядерного статусу. І вона,  після невиконання Будапештських угод, . має на це повне право. Все чітко було розставлено і стосовно вступу України в НАТО. Також п. Онишкевич декілька раз прозоро натякнув про реальну можливість постачання Україні високоточної зброї. Але для цього необхідно ВЖЕ направляти в Польщу спеціалістів. Безумовно, що поставки зброї можна реалізувати виключно на рівні держави. Зброю з окремих країн НАТО не можуть поставляти громадській організації, чи бізнес-структурі. Водночас з їхнього боку може бути благодійна допомога і неухильний контроль у забезпеченні проплат за певними закупками. 

Вечірня зустріч із Stowarzyszeniem 4 Czerwca . Шкода, що з більшістю тих, хто з нами зустрічався, ми не могли обговорити  наші зустрічі впродовж  дня. Треба подумати про інформаційний обмін і, на майбутнє, якийсь довший формат такої зустрічі, щось типу одноденного семінару, чи спільного  брейнсторму. 


День п’ятий

Перша зустріч в Якторові  у  firmie TRENDAK (wiatrakowce) стала свідченням можливостей і перспектив ЄС.  

Маршалек Сенату Богдан Борусевич, ще одна легенда Солідарності, є певним символом сучасного Гданську. Історик з історичного міста, дисидент, політик , під час зустрічі був водночас абсолютно схожим і несхожим на героя фільми А. Вайди «Людина із заліза». Він давно став загально польською політичною постаттю, але водночас пробував підкреслити свою певну належність до робочого класу. Хоча робітником він ніколи не був. У пропозиції купити 9 млн тон польського вугілля , здається було більше переживань за польських шахтарів, аніж чогось іншого. І те, що він з цією пропозицією звернувся і до нас, хоч раніше про це казав українському уряду, був певний символізм і сподівання на те, що ми , як колись вони, зможуть вплинути на державну політику. Питаннями ядерної присутності Росії в Криму та бездіяльності польської розвідки – був заскочений та стурбований, але шматком уламка ленінського ідола з Харкова щиро втішився.

Щодо відвідання Європейського Центру Солідарності в Гданську. Вразило. І сам стилізований будинок- корабель. І той факт, що ми були фактично єдиними відвідувачами. Щодо найбільшого враження, то я казав і продовжую казати, що коли тебе супроводжує в такому музейному закладі живий експонат - Збігнєв Буяк, це вартує багатого. 

Зустріч з представниками ECS вчергове засвідчила банальний факт: у Польщі мало знають і мало розуміють справжні процеси в Україні. Багато хто, як, зокрема наші співрозмовниці, щиро намагаються допомогти, але , як згодом, стає зрозумілим, допомагають  не тим. Не тим, хто цієї допомоги насправді потребує і не тим, чим потрібно допомагати. Майбутні  спільні проекти можуть і стануть несподіваними і перспективними.

Пароль до Wi-Fi  у ресторані на березі каналу – banderainternet сповнений символізму, ба й навіть містичності.  В принципі , масонів, це не має дививувати.


День шостий

Ходити по ранковому Сопоті – привілеї місцевих мешканців та небідних туристів. Ну ще й усіляких політиків та масонів… 

Гданськ – місто з давньою історією. Місто, котре довший час мало статус  «вільного міста». Тому нема нічого дивного, що страйки в Гдині в 1980 були .напрочуд  успішними і стали каталізатором процесу занепаду радянської системи   місто спадкоємності поколінь, стилів  та ідей. Це місто  ідеально підходить для філософів та істориків, художників і поетів, архітекторів та релігіє знавців. Вільне місто у вільній країні.  Шкода, що на відвідини його принад  було надто мало часу. Все, що вдалося  побачити – викликає бажання повертатися знову і знову.

Конференція в Європейському Центрі Солідарності. Все, що було доброго – це виступ Збігнєва Буяка.  Лівацька демократія з російськими шпигунами в Польщі – найменше, що нам потрібно і під час війни і ще півстоліття після неї.

День сьомий

Центр Коперника. Все можна переглянути, перепробувати, подивися, випробувати. Все блищить, крутиться, шумить, вабить, заманює. Ти сам вибираєш . Ти сам вчишся. Ти сам дослідник. Ти сам випробувач. Ти сам. Тут тебе не переконує зомбоящик. Тут нема авторитетних балакучих голів і рекламних щитів. Ти сам маєш шанс пізнати світ і закони, котрі не відмінить ні гітлер , ні ленін, ні дрібніше хуйло. Тебе ніхто нічого не заставляє, нічого не переконує. Ти тут – Всесвіт.

Зустріч з Н.Панченко та Л.Козловською (Варшавський Євромайдан та Фундація «Відкритий Діалог»). Передав буклети з інформацією. Розповів про ІЦ « Майдан моніторинг». Вони розповіли про діючі проекти і перспективи співпраці. 

Підсумково. Без особистого лобізму Збігнєва Буяка та його однодумців більшість цих зустрічей могли би бути лише мрією. А те, що він виконував роль нашого гіда та персонального водія …Словом, ми мусимо  виправдати його старання...

Фото Н.Зубар - натхенника і організаторки нашої поїздки в Польщу.


П, С, Організаційна репліка, котра не стосується поїздки, бо всі заплановані зустрічі відбулись вчасно. Надзвичайно щільний графік перебування висвітлив  певні мінуси великої групи. Не всі учасники, через обмеженість часу, можуть брати активну участь в обговоренню запропонованих питань,Чимало часу тратиться на оргпитання. Для організаторів виникають питання логістики.  Щодня не підводяться підсумки.
Відповідно пропозиції.
Групи мають бути менші – до 4-х осіб. У випадку більшої групи, попередню програму варто обговорювати з учасниками і відвідувати заходи відповідно зо зацікавлень в групі.Мають бути  публікації під час перебування. До поїздки варто готувати твіттертрансляцію  з обумовленим  хештегом.


 .


Немає коментарів:

Дописати коментар