Про польського Брата

Замість офіційного вітання волонтерам, котрих я люблю, поважаю, захоплююсь і дружу - розміщую сьогоднішню замітку з "Майдану". Із сьогоднішнім Днем всіх нас. В Україні і поза її межами.
Два дні тому проводжали кіборга “Самітника” з побратимами в Донецьк. Передаю цигарки, а він сміється : “Ти ж знаєш, я не палю. Я ж по пиві. Але для хлопців – це валюта”. Потяг наближався і під його гуркіт “Самітник” продовжував:- Оце був обстріл шалений, ми забились у якусь каптьорку. Снаряди смалять і хлопці засмалили. Нема чим дихнути. Навіть Барбосу, що прибився до нас очі просльозилися. І вийти нема куди, бо терри шмаляють. Але дякую. Передам хлопцям, бо зачекались і нас, і гостинців. Все що на нас, все що ми їли, все, що чим стріляли – це все завдяки волонтерам”…“Самітник” вже в Пісках. І я, напевне, би не писав про цей випадок. Але сьогоднішній пост Моніки Андрушевської (Monika Andruszewska) з Варшави мене направду вразив.

Пішов із життя Євген Сверстюк…

Не стало людини, яка слугувала Взірцем: християнина, громадянина, особистості.

Не стало героїчного українця, патріотизм якого йшов від любові; літератора, що повертав слову його божественну суть; мирянина, який був великою опорою Церкви.

Через його серце і розум проходили чи не найважливіші, життєдайні звʼязки українського суспільства. Він зв’язував розірване ворогами життя поколінь на своїх культурологічно-історичних вечорах, у своїх книгах, публікаціях, радіо- й телевиступах.

Слова, котрі змінють світ.

У нашому вжитку дедалі частіше появляються нові слова, або відомим словам придається інше значення. Занотував їх підряд, без коментарів. Буде час, будемо описувати і систематизувати:
"Небесна Сотня", "вата", "ватник", "хуйло",  "колорад" , "правосєк", "укроп", "миротворченя", "тітушки", "ленінопад",

За що народ любить політиків?

Шановні політики, депутати  і владоможці! Назвіть три причини/позиції "За що вас любить і поважає народ?" Відповідь : " Спитайте у самого народу" не зараховується. Я з Лариса Полулях чекаю..

Майдан Гідності перевернув піраміду Маслоу

Я таки щось недоказав "Громадському простору". А, може, так і треба. Цей допис все одно не стосується всіх. І ним не зупиню вал "експерних" оцінок у соцмережах щодо результатів виборів, принципів коаліції, пакету реформ, методів військових дій на Сході України і прочая, прочая, прочая. Пишу для себе, аби не забути. Пишу для колег, які мене підтримають. Отже, феномен Майдану Гідності у тому, що його учасники діяли, а в умовах війни продовжують діяти, абсолютно протилежно теорії мотивації Маслоу. Жили б за ним - не було б у нас ні Небесної Сотні - ні кіборгів... Та й України уже б не було.

"Бойові бджілки" у Тернополі

Стінографічєськи. У Тернополі перебувала Фея і засновниця вінницьких "Бойових бджілок"   Лариса Полулях Лариса Полулях Перебувала недовго, бо погналася за широким джіпом. Попри те, відвідала й зацінила Всеукраїнський збір-вишкіл медиків, організований ГО "Білі Берети".

Про Майдан на "Громадському просторі"

Минає рік. Рік, що змінив країну. Змінив світ. Навіть не знаю, чи зможу щось додати до своїх очікувань, котрі були у мене у листопаді 2013. 

Сталося так, що для мене особисто Євромайдан розпочинався з твітів у потязі, яким я випадково саме в той час їхав до Києва. Уже зранку син Василь розповів про враження, про те, що це «їх» Євромайдан. За день я занотував у своєму деннику: "Направду все дуже просто. Я був у Києві на "Майдані" тоді, коли його ще так не називали... у 1988- 91-х-, був тоді, коли він був помаранчевим... Сьогодні буду у Тернополі і робитиму все, що зможу. Навіть, якщо, на перший погляд це нічого не змінить, робитиму. Чому? Бо цього хочуть діти... терпіти таку владу не можна, цього вимагає життя... Як не ми, то хто?"