Про необіхідність ліквідації Міністерства культури
У п’ятницю, 17 січня 2014 року, на прохання Міністерства культури України відбулась зустріч Блаженнішого Святослава, Отця і Глави УГКЦ, з Міністром культури України паном Леонідом Михайловичем Новохатьком. Про що йшла мова - бажаючі можуть прочитати в офіційному повідомленні. На моє особисте переконання, однією з вимог до єдиного кандидата в Президенти на виборах є публічна обіцянка ліквідувати міністерство культури один раз і назавжди...Разом з нацкомморалі...Невеликий шанс, що прийде притомний міністр, котрий зможе щось реформувати завжди є. Але критики Новохатька знають за що відсторонити міністра і не можуть домовитися і запропонувати когось на його місце. Матимемо Петренка, Циганенка, ПАопова, Зазібуліну, котрі знову лажатимуть - більше, або менше..
Підтримую! І ще деякі "міністерства" треба б ліквідувати.
ВідповістиВидалитиТреба...Які на Ваш погляд?
Видалитиwhat the f***?
ВідповістиВидалити"Мы бумажные важные люди..." Чого тільки не говорив Микола Присяжнюк після захоплення Мінагрополітики: і сіяти йому потрібно, і корів доїти, і техніку ремонтувати... Перефразую:" Слишком широк их круг и страшно далеки они от народа". Головна робота цих мін наразі, це розпил бюджету та "имитация кипучей деятельности".
ВідповістиВидалитимінагрополітики теж викреслюємо...
ВидалитиНу й звання відмінити "заслужений" та "народний"...
ВідповістиВидалитиЯ би проголосував за таку програму президента.
ВідповістиВидалитиЗначить так. Ми подумали. І вирішили:
1. Межигір"я - або лікарня майбутнього, або Охмадит, або дитячий табір.
2. Донести ЮЛІ голосно і хором ПОГОВОРИЛА І ФАТИТЬ. На лікування. Будь ласка. ПОЧИНАЄМО ІНФОРМАЦІЙНУ ХВИЛЮ! І якщо вона не знає, то хай передасть їй Яценюк - куля в лоб з нами не проходить. Як прийшли, так і пішли.
3. Порошенко - прем'єр. Я була у відрядженні в Донецьку і Одесі, ми говорили з нормальними людьми. Порошенка там готові прийняти. А нам треба навчитися слухати цих людей.
4. Парубій - генпрокурор. Він безстрашний. Я так хочу.
5. Оробець - міністр соціальної політики. Вона знає, що таке люди. Як ніхто інший.
6. Кубів - мер Києва.
7. Іван Вакарчук - міністр освіти.
8. Демальянс, Самооборона, Правий сектор, Автомайдан - нові партії у новій ВР.
9. Богомолець - міністр охорони здоров'я. Доктор Комаровський її заступник.
10. Куля в лоб - спікер. Турчинову спасіба. Додому. Це були його найкращі часи. Все нове - гарно забуте старе.
11. На вибори ідуть всі. Голосувати. Хто не йде, того тягнемо за коси. Ніякого "проти всіх".
12. Кличко - на ринг.
13. Тягнибок. Просто маладєц. Спасіба. Фатить.
14. Економіка і фінанси - не спеціаліст. Чекаю пропозицій.
15. Азаров, Захарченко і вся свита разом з сепаратистами в тюрму. Трибунал, кому треба.
16. Янукович - довічно з телевізором, на якому не перестаючи крутити вчорашнє прощання з НЕБЕСНОЮ СОТНЕЮ. Щодня, щохвилини, до кінця його паскудного життя.
17. Президент... Чесні вибори і особиста відповідальність кожного з нас перед тим, як туди піти.
http://maidanua.org/2014/08/navischo-nam-ministerstvo-kultury-fotoreportazh/
ВідповістиВидалитиалександр ройтбурд
ВідповістиВидалитину все. нарада в мінкульті закінчилася. там було оголошено мого листа до пана кириленка.
теперь можно публиковать)))) осторожно многобукофф!!!
шановний пане міністр!
я довго думав, чи писати вам цю записку. занадто різні у нас погляди на місце культури в суспільстві.
ваше призначення на пост міністра культури викликало певні побоювання у мене і багатьох моїх колег. на чому вони засновані і в чому полягають?
на тому що ви все життя пропрацювали в ідеологічній сфері і мислите культуру як інструмент ідеології;
ви як мені видається, схильні спиратися на старі кадри, на так звані «творчі спілки» та систему державного адміністрування, і ваші перші кадрові рішення - тому свідчення;
ви вважаєте що культура повинна відповідати певним національним параметрам.
я все життя займаюся мистецтвом і намагаюся осмислити його. отож я впевнений, що ідеологія може лише будуватися на культурі, а ні в якому разі не визначати її;
я вважаю що зведення національної культури до фольклору, архаїки і депресивної історичної ретроспективи («неможливої без брому») є спадщиною колоніального минулого, і українській культурі необхідно було із самого початку української державності почати процес рішучої емансипації від анахронічних канонів, які її сковувують;
я вважаю першочерговим завданням руйнування віджилих радянських інституцій та докорінну культурну модернізацію;
я вірю в ефективність нового покоління амбітних менеджерів з європейським досвідом.
сама структура мінкульту настільки громіздка, що одні її завдання суперечать іншим. моя давня ідея - розвести, не важливо, в рамках мінкульту або з виходом за його конфігурацію, дві основні функції - консервації та інновації.
умовно кажучи, я вважаю за доречне розділити мінкульт на два великих департаменту: департамент культурної спадщини та департамент культурної модернізації. можливо, останній доцільно створювати не як підрозділ мінкульту, а як окрему національну агенцію.
в тій частині, яка займатиметься збереженням традицій, інституцій та пам'яток, теж є що міняти і переосмислювати, зокрема, актуалізувати явища і постаті української культури, які незаслужено опинилися на маргінезі. наприклад, український літературний футуризм або регіональні літературно-артистичні школи.
Видалитиале завдання культурної модернізації вимагають радикального впровадження європейських методів культурного менеджменту, пріоритетної підтримки локальних недержавних ініціатив, підвищення ролі незалежного експертної спільноти, спрощення схем фінансування, громіздкість і забюрократизованість яких ускладнює оперативне партнерство міністерства в живому творчому процесі.
і тут неминуче звернення до європейського досвіду, тобто, той самий «космополітизм» через який ви поховали програму «культура-2025» як «недостатньо національну».
окремо хотілося б торкнутися теми критеріїв «національного». в ХХІ столітті. традиционалістський підхід до цього поняття, що базується на філософії ХІХ - першої половини ХХ ст, не завжди є релевантним сучасним викликам.
не можна ігнорувати і той факт, що сьогоднішні події на сході багато в чому викликані недалекоглядною гуманітарною політикою, одним з авторів якої ви є. зокрема, мова йде про недооцінку фактора російської мови в сучасній україні.
спроби механічного українізації замість проведення більш гнучкої мовної політики, фактична відмова від створення та підтримки російськомовного проукраїнського контенту, ігнорування культурних запитів так званого російськомовного населення, створили грунт для ідеологічного домінування російської пропаганди на сході і півдні україни.
не можна забувати, що історія україни і народів, що її населяють, складна і драматична. захоплюючись, часом надмірно, спробами виявити об'єднуючу основу ідентичності в історичному минулому, ми ризикуємо ускладнити вибудовування нової ідентичності, зверненої у майбутнє.
неможливо рухатися вперед з головою, повернутою назад.
немає сенсу сьогодні творити культуру, обтяжену застарілими комплексами, щоб потім нащадкам не довелося комплексувати через приналежність до закомплексованої культури.
тим більше сьогодні, в умовах прямого російського вторгнення, будь-які непродумані і незбалансовані рішення у сфері міжетнічних відносин в україні загрожують неприпустимими ризиками для національної згоди.
на закінчення хотів би вам нагадати, що на підтримку тих чи інших явищ культури ніяк не повинні впливати ані ваші, ані чиїсь ще особисті смаки, естетичні уподобання та політичні погляди. завдання української культурної модернізації сьогодні - вибудувати модель культури, сумісну з європейською.
на мій погляд, для культури було б найкраще, якби ви зосередилися на досить великому колі обов'язків гуманітарного віце-прем'єра і привели на пост міністра дійсно компетентну людину, що користується ширшою підтримкою в культурному середовищі. але я усвідомлюю, що такий варіант навряд чи реальний.
залишається сподіватися, що ви зрозумиєте причини висловлених побоювань і знайдете час і сили, як мінімум, глибше вникнути в завдання, які стоять перед культурою україни.
я буду радий, якщо висловлені побоювання виявляться марними і ваша діяльність на цій посаді сприятиме прогресу в справі побудови в нашій країні модерної європейської культури.
з повагою - олександр ройтбурд, художник. 24.12.2014
https://medium.com/@alexandr_ua/%D1%8F%D0%BA-%D0%B7%D0%B0-18-%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD-%D0%B7%D1%96%D0%BF%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D1%80%D0%B5%D0%BF%D1%83%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E-%D1%86%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0-%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80-%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81-%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8-bd581483bfd8
ВідповістиВидалитиЛесь Подерв’янський: «Міністерство культури потрібно ліквідувати як пам’ятник Леніну» Як вважаєте, чи необхідні країнам міністерства культури? Якщо так, то яку функцію вони мають виконувати?
ВідповістиВидалитиЯкщо міністерство культури існує, то його існування має бути чимось обґрунтоване. Обґрунтування має бути одне – це культурна політика, яку проводить держава. Стосовно України, то наше міністерство культури не виконує жодної функції. Не кажучи вже про такі високі поняття, як «культурна політика». Тому в нашій країні його потрібно безперечно ліквідувати, як рецидив совка і більш нічого, як просто пам’ятник Леніну. http://glavcom.ua/articles/38604.html
Коли кілька років поспіль усі волають "зніміть Ткаченка!", а владі від того галасу по-цимбалах... то наче й приводу для радощів немає. Але як тільки-но влада в особі найвидатнішої людини сучасності збуджується на це прізвище - то всі противники зашкварного міністра аж стогнуть в очікуванні оргазму від його відставки... Невже так кепсько з пам'ятю відносно того, а чому і завдяки кому в це крісло залетів цей одіозний персонаж?
ВідповістиВидалитиSergii Neretin
Шкода, що міністра культури можуть звільнити не внаслідок того, що він завів УКФ, Держкіно, Довженко-центр і Премію Шевченка у кризу. І не тому, що культурна спільнота зараз підписує чергову петицію проти нього, ні.
ВідповістиВидалитиБоюсь, що вимога про його звільнення від президента насправді про те, що Ткаченко інформаційно не зміг вигородити друзів самого президента від суспільного осуду і це дуже і дуже прикро, хоч і хочеться сказати: ну, нарешті.
Прикро, бо саме з розбору цього чергового комунікаційного провалу починатиме ставити цілі майбутній міністр культури та інформполітики. Тому є ризик, що краще не буде, але є й вікно можливостей, якщо кандидат ще не обраний.
Втім давно слід було визнати, що ідея 2019 року об’єднати всі незрозумілі міністерства в одне — провальна, тоді, нагадаю, було створено Міністерство культури, молоді та спорту України. Потім в 2020 виявилось, що молодь і спорт потребують окремих політик.
Але тоді в тому самому міністерстві культури залишилась інформаційна політика. Чи справді тепер ці два міністерства мають бути об’єднаними? Чи можна знайти кандидата, який ефективно розумітиметься і на інфопротидії ворогу, і на тому, як зараз втримати культуру, коли треба мавіки? Думаю, ні.
Bogdan Logvynenko