Стрічка про легендарну «Тополю»

 

Долі славетних наших краян та історичне минуле Чортківщини спонукають кінорежисерів до відтворення реалій минувшини. Тож наше місто, відрадно, вже вкотре перетворилося на знімальний кіномайданчик. 

На теренах Чортківського краю відбувалися зйомки кінострічки «Марія» із серії документально-ігрового циклу «Жива УПА». Тобто документальний фільм у новій інтерпретації зі вставками художнього про легендарну нашу краянку, уродженку села Ромашівки світлої пам’яті Марію Штепу (псевдо «Тополя»)

– учасниця національно-визвольного руху, політичний в’язень таборів, зв’язкова ОУН-УПА, авторка численних книжок. Режисерка стрічки «Марія» – Марія Яремчук.

Слід зазначити, це вже четвертий фільм із циклу «Жива УПА» – відтворення абсолютно реальних подій, адже основою є архівні джерела. Перший фільм циклу «Жива УПА» – «Орест», другий – «Повстанське танго», третій – «Я не з неба».

На часі ще триває знімальний процес, офіційний реліз з’явиться, як нам повідомили, десь наприкінці травня цього року. Тож не будемо, як-то кажуть, забігати наперед. Але, скажімо, закинемо інтригу – деяку інформацію щодо зйомок і самого фільму ми (журналісти «Голосу народу») отримали від лінійного продюсера та консультанта, оскільки є експертом Тернопільської кінокомісії, Володимира ХАНАСА – історик, краєзнавець, публіцист, член НСЖУ.

Отож, фільм ще в процесі зйомок, кіногрупа – в активному та доволі насиченому робочому режимі, в часі якого на знімальному майданчику густо мережаться і курйози, і непередбачені ситуації, а попри них – несподівані приємні зустрічі та знайомства…

 – Пане Володимире, чи випала Вам нагода спілкуватися безпосередньо з головною героїнею фільму (ще при її житті) Марією Штепою?

 – Так. Але не особисто мені. У 2019 році режисерка фільму Марія Яремчук спілкувалася з п. Марією, записала з нею інтерв’ю, що є однією зі складових стрічки. За той час проходила підготовча робота до знімання фільму, опрацьовувалися архівні документи, зокрема особова архівна кримінальна справа Марії Штепи, її друзів, побратимів (це тисячі сторінок різних архівних справ), збиралися й записувалися спогади, що лягли в основу канви кінострічки. Тобто зі всього напрацьованого й писався сценарій.

 – Де саме в Чорткові проходили зйомки окремих сцен фільму?

 – Власне на Чортківщині ми знімали на чотирьох локаціях: у Чорткові – в підвалі монастиря Бучацької єпархії (дуже вдячні за сприяння та вагому допомогу отцю-вікарію Володимирові Заболотному і сестрам єпархії, зокрема сестрі Анні); в приміщенні музею УПА (який заснувала власне Марія Штепа); безпосередньо в «Карітасі» (велика подяка отцю Григорію Канаку та колективу благодійної організації, бо ж знімальний процес, направду, вніс деяку дисгармонію в розпорядок денний «Карітасу»; нехай їхнє добро повертається їм сторицею); а також зйомки проходили на території Чортківської установи виконання покарань № 26 (колишній СІЗО). Окрім цього, до фільму увійдуть коментарі відомих ваших громадських діячів Володимира Мармуса й Олександра Степаненка, а також – із ряду молодого талановитого авангарду Назара Бабина. В окремих епізодах ролі виконували також чортків’яни: акторка місцевого народного аматорського театру ім. П.Карабіневича Ольга Стрельбіцька та Василь Мармус. Оперативною та злагодженою була допомога Катерини Чуйко, котра надавала нам необхідний реквізит для тієї чи іншої сцени кінострічки. А відтак зйомки проходили в селах Білобожниця, Ромашівка; в Тудорові (Копичинецької ТГ), на його околицях (у лісі, поблизу с. Яблунів), а також в криївці – у Золотій Слободі (Козівського району).

 – Чи почерпнули Ви щось, досі Вам не відоме, зі спогадів-інформації наших краян?

 – У процесі зйомок нам розповіли кілька цікавих історій про людей, які жили в Чорткові, були репресовані. Тож не виключено, що найближчим часом ми повернемося до цієї теми, можливо, в іншому форматі. Вже маємо певні напрацювання. Проте це питання й ресурсів, і техніки.

 – Коли плануєте, так би мовити, видати на-гора фільм?

 – Оскільки кінострічка знімається з-за підтримки Держкіно, тож офіційний реліз фільму планується на жовтень місяць цього року.

 – Можна сподіватися, що з прем’єрним показом ви обов’язково завітаєте до Чорткова?

 – Гадаю, можна, але ж, розумієте, це – питання фінансування. Тож на часі над цим і працюємо. Як тільки вибудується концепція щодо цього, тоді можна буде говорити про конкретні подальші дії.

Допоки що, шановні читачі районки, лише коротка інформація про зйомки фільму; як-то кажуть, протягнемо інтригу. Більш детально – згодом…

 

Тетяна ЛЯКУШ