Ми продовжуємо розповідати про «культові» заклади Тернополя, яких вже немає. І в цьому матеріалі розповімо про популярне кафе 90-их, що мало красномовну назву «Зустріч». І не дарма. Історією заклад поділилися відомі тернопільські історики та краєзнавці Володимир Ханас та Володимир Окаринський. Ми щиро вдячні їм за цікаву розповідь.
Спочатку орієнтувалися на дітей «Зустріч» була розташована на вулиці ім. П.Сагайдачного, а до 1990 року ця вулиця мала назву вулиця Першого травня. Історія закладу досить багата, адже до 1981 році в приміщенні, де пізніше з’явилася зустріч, функціонувала їдальня №1 загального користування. Пізніше заклад реорганізували у кафе з трьома окремими приміщеннями. В одному з яких функціонував ресторан «Тирасполь», а в наступному приміщенні спочатку був зал ветеранів війни, а орієнтовно за три роки створили «Зустріч».
– Від вхідних дверей заклад розміщувався наліво, а направо – більш скромний «Чай», – розповідає історик Володимир Окаринський. І спочатку заклад спеціалізувався на десертних стравах, які готували з вершків, фруктів та сиру. Та й орієнтувався він переважно на дітей. А вже після ремонту на початку 90-их років «Зустріч» стала одним з наймодніших кафе Тернополя.
– «Зустріч» насправді абсолютно відповідала своїй назві. В час, коли ґаджетів ще не було там часто призначали зустріч. Це було цікаве місце, де завжди були творчі люди різного віку та політичного бачення, – пригадує Володимир Ханас.
Історик Володимир Окаринський охарактеризував «Зустріч», як «пияцько-розбишацьке і студентське кубло», очевидно через те, що студентів там було дійсно дуже багато через зручне розташування в Центрі міста та доступні ціни.
Цікава історія про "Зустріч" Часто в закладі були і несподівані зустрічі, незаплановані. Одну з таких пригадує пан Ханас. – Це була десята річниця проведення Нобелівських читань у Тернополі (2001 рік). В ній брали участь і посол Швеції в Україні і Президент міжнародного інформаційного нобелівського центру В’ячеслав Тютюнник (Російська Федерація), – пригадує краєзнавець. Ввечері, після завершення читань в Тернопільському краєзнавчому музеї, тернопільські науковці запросили частину учасників читань на каву в «Зустріч». Коли чоловіки зайшли в заклад, у ньому відпочивали ще кілька знайомих компаній.
– Ми представили свого гостя, пана Тютюнника і тоді з-за одного зі столиків піднявся чоловік і сказав: «Якщо вже склалася така ситуація, то треба для гостя заграти» і дістав сопілку. Чоловік зіграв, а присутні йому підспівували. Наступного дня пан Тютюнник знову мав зустріч з науковцями, які були присутні на Нобелівських читаннях і не міг не згадати вчорашні співи у «Зустрічі».
– Захоплено він розповідав: «В мене було таке враження, ніби все було наперед зрежисовано та заготовлено, і запрошення на каву, і гість з сопілкою, і співи. Та коли гості почали замовляти інші пісні, я зрозумів, що це місто здатне дивувати і принести несподіванку. І ця несподівана зустріч була неймовірно важливою. Як людина, яка бере участь у вручені Нобелівських премій я відчув не протокольну, але дуже щиру атмосферу», – пригадує пан Ханас.
Що було після "Зустрічі"? А ще в «Зустрічі» кілька разів проходили засідання тодішньої ініціативної групи зі створення «Регіонального енциклопедичного словника Тернопільщини» - важливої книги в історії області, яка вийшла в чотирьох томах.
– І знаєте, це було кафе з душею. Заходячи в цей заклад я не відчував себе чужим. Питання віку та посад там часто нівелювалося, — каже співрозмовник.
З часом заклад втратив свою популярність, зокрема і через появу нових кафе та ресторанів. Закрили його на початку 2000-их (орієнтовно в 2002 чи 2003 році). А вже у 2004 році відкрили новий заклад в єгипетському стилі «Мемфіс», який існував до 2013 року. Зараз в приміщенні колишньої «Зустрічі» функціонує новий заклад – піцерія «Scorini». А ви бували в «Зустрічі»? Яким запам’ятали заклад? Пишіть в коментарях.
Федір Восінський
Немає коментарів:
Дописати коментар