про вибори після війни

 

Вчора у газетно-журнальному мотлоху, котрий батько збирався спалити в котлі, знайшов агітку з 1994 року на виборах до ВРУ такого собі Леоніда Кравчука. Мав нагоду спілкуватися з ним в різні часи і в різних його іпостасях... І не лише з ним. Спілкувався я з усіма кандидатами на виборах Президента України в 1991 році... 

А сьогодні читаю бздуру від КМІС... 

Як ветеран-спостерігач (і періодично як безпосередній учасник всіх виборів) хочу сказати наступне. 

Вибори Президента - це "торжество демократії" в Україні після війни,  матиме сенс лише у випадку, коли у виборчих бюлетнях буде  два прізвища : Матвійчук Олександра і Білозерська Олена. Можливо, три. Додати варто Гульнару Абдулаєву. І ніяких більше чоловіків...

І не дурімо самі себе...

Пан Михайло Цимбалюк може підтвердити...

Щодо агіток...

Кравчук переконував виборців Теребовлянського округу про...Власне, він став депутатом. І мене цікавив не він, а малюнки на звороті агітки мого сина... Колись розповім детальніше...Кого цікавить артефакт - скину знимку.