Ще трохи і кількість антикорупціонерів в Україні сягатиме щонайменше половини всього населення. За туманом нічого не видно... У 2009 році в Аналітичному звіті за результатами діяльності коаліції громадських організацій з моніторингу використання державних субвенцій на місцевому рівні" я з Ігорем Марковим та Богданом Малиняком вказували на хаос з використанням коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Саме цей хаос від тодішнього Камбіну на чолі з ЮВТ та централізована зверху-вниз система бюджетних відносин лежали в основі формування "вузьких місць", котрі породжують корупцією... Тому недавнє долучення ж до "антикорупційного руху" Юлії Володимирівни, котра якраз і очолювала Кабмін, мені нагадує заклики повії-далекобійниці до студенток не ходити в церкву в шортах.
Але цей запис не лише про ЮВТ...Вона примажеться до будь-якої цікавої технологічної схеми. Скажімо, стане першою, хто запропонує політичний лоббізм. Можливо заговорить про дерегуляцію, економічний розвиток та суспільну довіру. Врешті згадає про правосуддя. Шкода, що цього не розуміють інші. У Мюнхені Петро Порошенко вчергове сказав про своє намагання вибудувати в країні антикорупційну систему. Не хочеться самообману. Судова конституційна реформа , попри сподівання , корупцію не поборе. Як і штатні "борці з корупцією" не вирішать проблеми. В Україні реформи міфологізуються, а про реальні причини ситуації мало говорять публічно. Як на мене, то цікаво ситуацію описав філософ і правозахисник Микола Козирєв. Вашій увазі переклад українською його допису "Коррупция ка миф". Шкода , що цього тексту не прочитають учасники антикорупційних закликів...Вона не викличе дискусій, бо простіше - призначити винну (державу) чи винних (читайте праці Сталіна). Більше того - Юля з адептами,як і любі друзі Президента, робитимуть все, аби таких текстів читало якомога менше людей...
"Загальний ентузіазм "боротьби з корупцією" вже остогид! Це вже нагадує давню боротьбу з "ворогами народу". Мотивація та ж: відволікання уваги суспільства від провальних результатів управління країною. Йде неминуча внутрішньокланова боротьба, яка міфологізує реальність - об'єктивні процеси в економіці штучно переводяться в суб'єктивну сферу моралі і психології.
І тоді причина корупції шукається не в структурі економічного обміну і трудових відносин, які визначають спосіб отримання і привласнення багатства, а в нечистоплотному нахилі чиновників красти бюджет і брати хабарі. Тоді економіку змінювати (реформувати) не треба, досить ловити паскудну ваду аморальних "хабарників". Так і відбувається.
Наша "корупція" неминуча, тому що закономірна. Так уже влаштовано господарство країни, що ми фактично живемо не в 21, а в 19 столітті. А то і раніше. У ОРДІЛО вже точно при племінному ладі. І тому наша "корупція" - це з економічної точки зору природний (в сенсі неминучий, тому що менш витратний) спосіб «вирішити питання», щоб отримати дохід з активів. Загляньте в історичне минуле - так завжди і було.
Якщо у вас основний ресурс життя - убитий на спільному полюванні мамонт або бізон, ви неминуче живете не у багатоповерхівці, а в печері або вігвамі родового племені, і у вас вождь біля багаття розподіляє м'ясо рівномірно між членами племені (обмін в формі дарунка), не забуваючи для себе і своїх наложниць відкладати жирніші шматки. А чаклун всіх переконує, що такий порядок угодний вищим силам. Можна, звичайно, вважати, що це корупція, але тоді про це якось не здогадувалися. Навпаки, всі хотіли бути ближче до вождя. Їсти-то хочеться всім !
Якщо у вас основний продуктивний ресурс - земля, тоді у вас феодалізм, працю кріпаків стимулюють прочуханкою на стайні, а обмін зводиться до вилучення ренти шляхом надексплуатації праці і перерозподілу ресурсів через верховну централізовану владу в інтересах головного феодала і бояр-олігархів. Тоді верховний владика і його бояри добре і тепло влаштовуються на вершині "вертикалі влади", головна робота яких - розподіляти, перерозподіляти, дарувати, віднімати, жалувати, карати і милувати. Тут вже за правилом: "Хочеш жити - вмій крутитись". Головний інтерес - привілей доступу замість права володіння. А попи всіх переконують, що така система влади і розподілу від Бога.
Якщо ж у вас ресурси розподіляються не вертикально в інтересах кланів, а горизонтально по мережах ціноутворюючих ринків і до обміну причетні не обрані і наближені до царя-феодала, а більшість здорового, грамотного населення, у вас нарешті з'являється правове регулювання всіх відносин і права людини як гарантія рівного доступу. Доступу до соціальних благ - активам в економіці, політиці, культурі. І з'являється "справжня" корупція - не як спосіб капіталізації ресурсів (це забезпечує ринок), а як виняток з правильного, по-ринковому, організованого господарства. Слабка людина! І тут вже корупціонерів ловлять журналісти, а не в парламенті. І тут вже не попи, а політологи-ідеологи переконують народ, яка партія більше його любить.
Але до такого історичного етапу і такої корупції нам ще дожити треба. У нас поки що СИСТЕМА, яку правильніше називати неофеодалізм.
Важливо розуміти: реформи - це перехід від системи закритого доступу до системи відкритого доступу; від системної, інституційної корупції - до несистемної. Від олігархічної політекономії і диктатури чиновників до ринкового обміну, верховенству права та демократії.
Люстрацією чиновників такий перехід не досягається. Вона може тільки доповнювати реформи інститутів власності та обміну."
Політичні плакати художника Юрія Наросліка та учнів Херсонської школи №52
Немає коментарів:
Дописати коментар