Я разів 10 пробував сформулювати цей текст. І всі вони відрізнялися, як сьогоднішні сніжинки - однакові і різні водочас. Не минуло й місяця, як Володимир Мармус з Тернополя у Росохач повіз з Тернополя скромну подяку Миколі Слободяну - конверти з текстом листівки, котрі росохацькі побратими вивісили над засніженим Чортковом у далекому 1973. В конвертах не було жодного тексту. Особисто я щиро вірив, що до кінця лютого, ми привеземо в Росохач кілька матеріалів про групу, покажемо підбірку відеоматеріалів, щось допишемо до спогадів записаних Василем Овсієнком...
Я вірив, що ми наповнимо конверт вдячним і щиром листом від молодшого покоління. Але, що би ми тепер не писали - він уже нічого не прочитає...
Відчуваю, що він чекав нашого листа... Ні я, ні мої колеги не знайшли часу цей лист написати...Лютневі сніжинки на дереві розтануть під сонцем, літня крига у серці не скресає ніколи...
Біографічна довідка та світлини Миколи Слободяна з віртуального музею "Дисидентський рух в Україні" авторства Василя Овсієнка.
(нар. 21.06 1944, с. Росохач, Чортківського р-ну, Тернопільської обл.)
Член національно-патріотичної підпільної організації.
З селянської родини. 1971 р. закінчив Росохацьку вечірню середню школу. Працював у колгоспі, виїздив на сезонні роботи на схід України. Захоплювався боротьбою УПА за незалежність, слухав висилання зарубіжних радіостанцій, почував потребу боротися проти колонізації та російщення України. Молодих людей обурювали знищення пам’ятних хрестів у селі, зруйнування церкви та могили січових стрільців, арешти української інтелігенції 1972 р.. С. з охотою прийняв пропозицію В.МАРМУСА вступити до підпільної патріотичної молодіжної організації, яка боротиметься за незалежність України.
14.01. 1973 р. С. у присутності В.МАРМУСА, П.ВІТІВА, В.СЕНЬКІВА, П.ВИННИЧУКА разом з М.МАРМУСОМ, М.ЛИСИМ, А.КРАВЦЕМ у хаті останнього в урочистій обстановці - зі свічками, вклякнувши на коліна перед хрестом та образом Божої Матері, - склав присягу, яка зобов’язувала вважати боротьбу за незалежність найвищим обов’язком. 9-м членом організації став С.САПЕЛЯК.
С. узяв активну участь у підготовці та здійсненні головної акції організації - виготовленні та встановленні в м. Чорткові 4 українських національних прапорів та 19 листівок 21 січня 1973 р., напередодні 55-ї річниці проголошення Української Народної Республіки ІУ Універсалом Центральної Ради та 54-ї річниці Злуки УНР і ЗУНР. С. розклеював листівки, що закінчувалися гаслами: “Свободу українським патріотам!” “Ганьба політиці русифікації!”, “Хай живе зростаючий український патріотизм!”, вимогами свободи друку, мітинґів і зібрань.
Заарештований 22.03 1973 р. Спочатку не давав показів, але, будучи викритим, мусив підтвердити свої дії. Засуджений разом з шістьма іншими членами організації на закритому засіданні Тернопільського обласного суду 24.09. 1973 за ст. 64 («участь в антирадянській організації») та 62 ч. 1 («антирадянська агітація і пропаганда») до 3 р. ув’язнення в таборах суворого режиму та 2 р. заслання. Під час оголошення вироку погасло світло - присуд, як і присягу, прийняли при свічках.
Карався в Мордовії, в таборі суворого режиму ЖХ-385/19, пос. Лєсной Теньгушовського р-ну, разом з П.ВИННИЧУКОМ. Працював кочегаром, у сушильному цеху. Спілкувався з колишніми вояками УПА Миколою Кончаківським, Дмитром Синяком, Іваном Мироном, Михайлом Жураківським, Романом Семенюком, з отцем Денисом Лукашевичем, з широким колом молодих політв’язнів різних національностей. Восени 1975 р. етапований до табору ВС-389/37, пос. Половинка Чусовського р-ну Пермської обл., де були зібрані майже всі його посправники. Брав участь в акціях протесту, в підготовці інформації про події в зоні.
Заслання відбував у с. Нікольськ Кривошеїнського р-ну Томської обл., де працював на фермі.
Повернувся до с.Росохач навесні 1978. Одружився з Ольгою Свідзинською, мають синів Василя 1973 р.н., Андрія 1982, Михайла 1986, дочку Марію 1984 р.н.
У кінці 80-х - на початку 90-х рр. С. брав активну участь у русі за незалежність. Був членом Кординаційної ради Чортківського «Меморіалу», членом Української Гельсінкської Спілки, Української Республіканської партії, відтак є членом Республіканської Християнської партії.
Реабілітований відповідно до Закону УРСР від 17.04. 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Указом Президента від 18.08. 2006 С. нагороджений орденом „За мужність” І ступеня. Його ім΄я разом з іменами всіх членів Росохацької юнацької організації 26.01. 2012 р. увічнене на меморіальній таблиці на будинку Чортківського педагогічного училища, де вони вивішували прапор.
Бібліоґрафія:
Доповідна записка ЦК КП України Центральному Комітету КПРС про діяльність націоналістичних груп у Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях України. 27 вересня 1973 р. // Національні відносини в Україні ХХ ст. – К. – Наукова думка. 1994. – С. 418-420.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во Української Гельсінської групи. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980 – 1985 рр. – 1980: 6-12; 1981: 5.
Георгій Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 142
.Володимир Мармус. Прапори над містом. // Тернистий шлях (Тернопіль).— 1998, № 3 (323).— 9 січня; Те ж. // Молодь України.— 1998, № 7 (17638).— 22 січня.
Анатолій Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 208.
Андрій Вацик. Ціною власної свободи. // Тернопільська газета. – 1999, № 4 (160). – 21 січня.
Архів ХПГ: Інтерв’ю М.Слободяна 2.04. 2000 р. http://archive.khpg.org/index.php?id=1121341893&w
Юнаки з огненної печі / Харківська правозахисна група. Упорядник В.В.Овсієнко. – Харків: Фоліо, 2003. – С. 80 – 92 та ін.
Мармус Володимир. Доля обрала нас: Спогади, документи, статті. – Тернопіль: Принтерінформ, 2004. – С. 79, 94-96, 100, 104, 108, 116, 129-179.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 724–726. http://archive.khpg.org/index.php?id=1120743085
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 604–605; 2-е вид.: 2012 р., – С. 684–683.
Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 13.12. 2002 р. Останнє прочитання 23.07.2016.
Немає коментарів:
Дописати коментар