про "Південний кордон"

Очевидно, що для експертного коментаря цілком було би достатньо класичних фраз, що “цей документальний фільм про звичайних українців та українок, яких об’єднують спільні цінності, прагнення змінити світ на краще та послідовна боротьба за права людини”.

Абосолютно вірним, був би допис на кшталт “У стрічці зображено актуальне питання, що саме громадянин/ка – власник/ця держави та її енергія. Суспільство творять люди: вільні, розумні, здатні до критичного мислення та відповідальні за власну долю та долю країни. У суспільстві ми формуємо цінності, символи, героїв, міфи і традиції, які визначають нас як представника того чи іншого соціуму чи політичної нації. Саме від громадянина і його волі залежить, який напрямок оберуть суспільство і держава. “

про сквер Docudays UA

 

Є запитання журналістів від яких я або впадаю в довготривалий ступор і трохи в депресію, або скаженію. Наприклад такі : А як вам в голову прийшла ця ідея? А скільки ви здійснили показів документальних фільмів? А скільки ви провели культурних заходів? А скільки ви посадили дерев?.

Насправді у мене нема відповіді. Якщо на три останні запитання можу сказати, що як лінива і неорганізована особа не веду статистику, то на першу у мене нема відповіді ніколи. Сумніваюсь, що вона буде. 

А цей текст пишу бо обіцяв Ксенії та Валерії і направду просльозився від подарунку Павла (жолуді з Саду Сковороди. )

про відповідальність за прогнози

 

Трішки про відповідальність за прогнози. І трішки про репутацію. Два скріни і посилання на оригінальний допис. 

Якщо я забуду 31.12.2025 про цей допис - підгадайте мені бдлск.