середа, 18 травня 2016 р.

Декларація про суверенітет Киримли (проект)

Відповідно до ст.5 Конституції України Верховна Рада України , виражаючи волю народу України, прагнучи утвердити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу Киримли,
  П Р О Г О Л О Ш У Є 
державний суверенітет Киримли як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах території Автономної\ Республвки Крим та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Курултай та Меджліс , як повноважні представники Киримли впродож року після 
проголошення цієї Декларації формують органи влади в АРК та приймають рішення про 
залишення у складі України на засадах автономії чи проголошують незалежність держави Киримли.

Дата. Голова Верховної Ради України.

5 коментарів:

  1. Від @IgorBrazhnyk
    @khanasV @Mens_SOS а наведений текст, на мою думку, належить до компетенції @ServiceSsu. Не можна так просто кидатися словами.
    @khanasV чи усвідомлюєте ви наслідки такого сценарію? Поголошення незалежності-"гр. війна" в Криму-радикалізація-робота ін. сп.сл.-джихадизм
    @khanasV а Крим повернеться під контроль України в ході розпаду НеоРосійської недоімперії. Початок процесу можна прогнозувати на весну 17р.

    ВідповістиВидалити
  2. http://www.pravda.com.ua/columns/2017/12/21/7166296/

    ВідповістиВидалити
  3. Алі Татар-заде
    11 год ·
    деякі речі я пишу часто. Деякі - рідко. Деякі - щорічно, чи напіврічно, щоби нагадати про забуте. Те, що я “освіжаю” рідше ніж раз на рік - це програмні речі. Востаннє про це я писав ще 2014 року. Оскільки возик не зсунувся ні на пальця, я опишу ізнову, з надією що аудиторія в мене з того року також дещо освіжилася.
    Україні потрібні дієві і впливові союзники для повертання Криму.
    Більше дієві і більше впливові, ніж тепер. Ті що є - хай будуть, але треба більше.
    Тому я пропоную.
    Україна оприлюднює “Кримську декларацію намірів”.
    У цьому документі йдеться про плани України на роки після деокупації.
    У ньому не йдеться про те, як це станеться, ота деокупація.
    А про те, що буде далі.
    Лише про деякі речі, які будуть далі.
    Які цікавлять загадкові впливові та дієві сили, які я згадував напочатку.

    Україна складає перелік об’єктів - архитектурних, скульптурних, господарчих, курортних - які вона МАЄ НАМІР передати в довгострокову оренду після звільнення Криму.
    Пояснюється це тім, що (future in the past) коли Крим буде звільнено, низка чинників призведе до того, що Україна не схоче або не зможе чи радше не знайде потрібним займатися деякими об’єктами на півострові першочергово,
    одначе, буде згодна віддати їх під добрий нагляд до колективів, організацій, персоналій та об’єднань, яким вона довіряє.
    Міра довіри - це принципове і дієве невизнання аншлюсу (необхідне, але недостатнє) або дієве сприяння визволенню Крима (достатнє, щоб потрапити в пріоритетну частину списку).
    Перелік об’єктів має бути смачним, легендарним.
    Оте трикляте Ластівчине гнездо, розпіарене та омріяне настільки, що з нездорової любові до нього завжди безпомилково можна визнати некримського, заїжджого - хороший приклад.
    Усілякі царські дворці, графські дворці, церкви, собори, які не є археологічними пам’ятками, і багато усього того, що напхали в Крим за першу, “велику” окупацію часів царизму.
    Зараз вони як цвях у нашій сраці, вибачте.
    Ухажувати за їми - тупо, а не ухажувати - хайп на весь світ, що не дорожим ворожим ампіром.
    Все це виставляється на довгострокові оренди, концесії та інші види користування.
    Кому?
    Приблизний перелік:
    - царським, дворянським та купецьким нащадкам, строго з еміграції, строго з того кола, яке хоча б не визнавало аншлюсу, а пріоритет - тим хто публічно або інакшим чином допомагав Україні повертати півострів.
    - лобістам, фірмам які вони представляють - якщо їхній внесок в наближення краху агресора, звільнення півострову буде суттєвим.
    - бізнесменам, приватним особам, публічним особам, церквам, сектам, мафіям і так далі, і знову ті самі вимоги до потрапляння в список.
    Сам список, ясна річ, складає голова держави і він тримається потай від сторонніх.
    Україна підкреслює, що не несе відповідальности за методи, якими зацікавлені в об’єктах особи наближатимуть щасливий фінал, однак обіцяє гідно оцінити таку діяльність на свою користь.
    Поясню свою думку.
    Усі такі престижні й виспрені об’єкти принесуть доходи тільки виведені з державної комерції.
    Ясна річ, більшість доходів піде власникам, а Україні залишиться вдовольнятися “усього лише” податками і орендами.
    Зате на чолі них не будуть стояти ті самі кріпкі хозяйственики, які вміють тільки виморочувати об’єкт під майбутню приватизацію, та займатись тупим бізнесом типу здавати матраси в царських конюшнях на ніч, і показувати збитки та просить дотації.
    В держави, в автономії чи области, як воно там буде, тоє “добро” буде зайвим. Тільки псуватиме нам чиновників і відволікатиме їх від справді великих справ.
    У той же час, допоміч від яких-небудь дворянських родів, галузевих мафій, міжнародних корпорацій та навіть окремих держав нам дуже не завадить.
    І я певен, що це їм буде чудовим стимулом.
    Бо з західним світом - світом, в який ми так хочемо - прийнято до кожного прохання додавати пропозицію.
    Пора вже це засвоїти.

    ВідповістиВидалити
  4. Алі Татар-заде
    3 год ·
    вчергове з надією і сподіванням читаю обіцянку президента (**) про введення в Криму національної автономії як конституційного акту. Нагадую, що я не маю зв’язку із розробниками ціх змін, однак регулярно викладаю свої погляди на те, якою має бути ця автономія. Цього разу - стисло, бо є в мене і розлогі матеріали
    1. ідею нац.автономії повністю схвалюю, 2. зауваження: вважаю вписати одразу, що це нац автономія для кримських татар, караїмів і кримчаків,
    3. головна мета автономії - зберігання та розвиток мови ціх трьох корінних народів Криму,
    4. сам сенс автономії - у забезпеченні такого розвитку, тому що дядя з марсу ніколи цьому не сприятиме, він скоріше сприятиме марсиянській культурі ніж тій, яку він не знає і мови якої не розуміє,
    але ж ви зрозуміли що я кажу не про Марс, (*)
    5. звідси кадрова політика: вищі керівні посади по черзі займають представники кожного з ціх трьох корінних етносів + 4-го - українського,
    6. ці представники обираються відповідними національними курултаями
    7. критерій зарахування в представники кожної з націй дуже простий: володіння мовою,
    8. місцева нормотворча парламентська влада формується також з представників ціх народів,
    9. окрім того на перехідний період значну частину представницької демократії складають делегати від вимушених переселенців, а на самому початку, відтепер - до деокупації та безпосередньо під час неї - виключно останні,
    10. поступове введення Кримської мови (і паралельно - імплементація давньої норми про державну Українську, яка не виконувалась всі десятиліття)
    - розробка курсів кожного предмету, а також предмету мови як такої, для кожного освітнього рівня,
    - введення їх покроково
    --- спочатку в старших класах,
    --- по всій середній школі,
    --- в дитячих садах
    --- виших школах,
    --- державних закладах
    (протягом покоління)
    - обов’язкове викладання ціх обох мов, без права вибору поміж ними, без протиставлення, без пільг для звільнення
    - поступове введення в державні установи професійних вимог на знання мови як обов’язкової умови
    - поступове переведення преси, радіо і телебачення на кількамовний формат
    - програми по розповсюдженню інших елементів культури Кримською та Українською мовами
    11. інтереси російськомовного населення НЕ рахуються як суб’єкт права. Вони блюдуться на рівному з інтересами німецької, вірменської, новогрецької, чеської, естонської, єврейської, болгарської, італійської (мови історичних діаспор Криму). Кількість не має значення. Більшість не має права не знати інщих мов просто тому, що вона більшість. Цей трюк більше не потрібен.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. (*) прояснюю цей пункт особливо. Деякі думають, що пришлють нам “назад” збиральних куніциних-сенченок-дєнісових-казаріних, і вони нам це зроблять (ці прізвища наведені не для образи, навпаки, але читайте далі). Ці люди не зможуть, не схочуть і не потягнуть перетворення Криму на кримський і український, причому одночасно. Неважливо, чого буде більше - нехотіння, невміння чи невезіння, але той хто не хоче той завжди знайде, чому неможе. Ця справа має бути доручена людям, яких НЕ ТРЕБА переконувати в тому, що це потрібно, і витрачати час на те, щоб вводити їх в курс діла - вплоть до вивчення мов, бо начальника з незнанням мови дуже легко підставити, і ніякий референт не допоможе. Марсіянин не зможе. Він скоріше почне тихенько протягувати своє, марсіянське, просто тому що він людина а не камінь і не робот. Але в марсіян є цілий марс і два супутника, і такі таланти потрібні там, не тут.

      (**) вже не тільки зі сподіванням, але і з небентегою, бо ще станеться з українців президента не переобрати, і всі його обіцянки не просто не будуть втілені - а навіть, мстивий приємник з принципових міркувань навмисно всюди їх херитиме особисто, з чуством насолоди і виконаного боргу

      Видалити