про заліснення Лановеччини

Акція "Ліс своїми руками" з кожним посадженим деревом поповнюється і унікальним та неповторим досвідом. Місцем нашої зустрічі Лановеччину обрали не випадково. Попри те, що восени попередньо планувались інші райони. Фахівці стверджують, що розораність земель становить майже 72 відсотки. В той же часу лісистість - 5,3 % є однією з найнижчих в області. З іншого боку на нашу ініціативу відгукнулись працівники ДП "Кременецький ліспгосп",
котрі не лише підготували місце для посадки, а й забезпечили необхідним садівним матеріалом. Це тішило, але й ми мали свої "козирі". Найактивніший мотор акції  Мирослав Загорський привіз 100 саджанців горіха, аби кожен з учасників "лісового десанту" посадив ще й власний горіх.

На заклик взяти участь в акції та посадити «своє дерево» відгукнулись  півсотні мешканців Тернопільщини, навіть сусідня Львівська доєдналась. 

Не зовсім приязна погода ніяк не впливала на настрій, тим більше, що дітлахи (навіть у пелюшках!) та дошкільнята перетворювали занедбану колись ділянку в гамірливий куточок нашої Планети. А оскільки на учасників чекав шикарний бограч, то справа була не до відкладання. 

Інструктаж з садіння нового лісу провели головний лісничий ДП «Кременецький лісгосп» Роман Іваницький та головний спеціаліст обласного управління Надія Козацька, котрі продемонстрували , як використовувати не зовсім звичний для учасників акції інструмент, як меч Колесова.

Відтак  півгектару нового лісу біля села Буглів посадили швидко.

Садили би там і далі, але ... Але місцевим князькам від радикальної партії ініціатива не сподобалася і, підгонені в дупу радикальними вилами та хмільними випарами вони спробували першкодити садіння. Оскільки це тема правоохоронних органів, то поки що нема сенсу про це писати. Ми, окрім досвіду садіння мечем Колесова, отримали досвід неоднозначного сприйняття волонтерських акцій.

Зрозуміло, що витрачати час і переконувати інших , що Земля кругла, ми не збирались відтак  більшість нашого десанту переїхали за десяток кілометрів до села Лопушне, де нам запропонували посадити горіховий гай ( ще раз згадаю Мирослава Загорського) і площу для заліснення.

Горіхи садили, звичайно ж не мечом Колесова, а привезеними з дому лопатами. Але тепер кожен учасник акції має "власний сімейний" горіх. (Дехто посадив і три і чотири і сім).

Потім ми продовжили садити нову ділянку лісу. 

Після завершення всіх садівників-лісівників чекала смачнюща уха і березовий сік. (Хто не був має заздрити !)

І ще один досвід акції. По дорозі з Лопушного ми співали тих самих українських пісень, що й наші друзі в інших автомобілях. Сучасні технології це дозволяють. Щоб спробувати - варрто поїхати з нами. Вірю, що ми ще не раз побуваємо в Лопушному . Принаймні подивитися, як ростуть посаджені намми дерева і подякувати мешканцям за гостинність.

Садити ліси своїми руками ми будемо й надалі. Для тих, хто не має можливості долучитися до нас під час таких виїздів -  може садити дерева  біля річки, біля траси, біля дасчі, в парку чи сквері. Зрешту навіть удома в кімнаті... Бо не лісом єдиним :-) Ще раз хочу  подякувати всім учасникам акції,  небайдужим мешканцям Лопушного та лісівникам Кременецького ліспгоспу.  а також старим і новим друзям Мирослав Загорський Ruslan Savchyshyn Андрій Шкула (Andriy Shkula) Alexandr Fil Tanja Tarasenko Христина Феціца Сергій Синюк Наталія Мундяк Роман Іваницький .Оксана Загорська Maryan Nischuk Тарас Летняк з Наталією Кравчук та Іриною Летняк.Сергій Степанюк з Олегом Степанюком та Марією Степанюк.
Більше світлин в альбомі "Заліснення Лановеччини" . Прохання долучити свої. .