Не знаю, що розкажуть мені про співпадіння, але цитую повністю.
Фейсбук переповнений панорамними світлинами вирубаних карпатських лісів.
І сльозливими коментарями на тему: «коли вони там в Києві» отямляться і почнуть ловити, забороняти, штрафувати.
А між тим – кожен з цих зітхальників і плакальників може зробити набагато більше, аніж зітхати й плакати.
Може взятися – і посадити ліс самотужки! Нехай поки що – і не в Карпатах. Молоді ліси потрібні не тільки там. Залісненість території України складає тільки трохи більше 15,9 і потрохи зменшується. Для порівняння – Польща мала найнижчий відсоток заліснення в 1946 році – 20%. Зараз ліси складають 29 відсотків території цієї країни, а в 2050 році мають згідно з державною програмою займати вже 33 відсотки. Що вже казати про Швецію та Фінляндію: ці країни маючи 67.7% та 58.9% залісненої території продовжують висаджувати ліси. Причому працюють в цьому напрямку не стільки державні програми, скільки приватна та громадська ініціатива!
Україна має чимало земель, які не просто придатні до заліснення, а нагально потребують його! Серед десяти мільйонів гектарів земельних угідь України непридатних до використання в рільництві є не тільки ділянки на крутих схилах, заплавних луках, мочарах, але й ділянки деградовані, знищені надмірним сільськогосподарським вживанням. Заліснення – найдешевша і найбільш ефективна форма рекультивації деградованих земель. Щоправда – і найбільш тривала в часі. Але ж мусить в нашій країні хтось думати про майбутнє. І працювати на нього.
Заліснення – річ не така затратна, як видається на перший погляд. Навіть Земельний Кодекс України каже: «Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.» (Стаття 56 п.3)
«Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі» підтверджує Лісовий кодекс України у статті 12.
Мати у власності, приватній чи громадській, ліс – чудова інвестиція! Ліс – це далеко не тільки дрова і пиломатеріали. І не тільки єдине джерело кисню на планеті. Рукотворні ліси можуть щороку приносити своїм власникам врожаї високої цінності. Бо ж ліс можна виростити фундуковий і з волоського горіха. Можна висадити акацієвий – і мати чудовий медонос для пасіки. Можна в тіні рукотворного лісу вирощувати екологічні ягоди затребуваних нині порід: журавлину, лохину… Можна зробити дуже багато і отримати від лісу сторицею.
Але найбільші справи починаються з першого кроку, першої справи. Що кожен з нас може зробити тут і зараз? Насамперед – обійти чи об’їхати околицю і зробити маленький реєстр ділянок, які мали би бути заліснені. А разом з тим – заготувати посадковий матеріал. Можна зібрати насіння дерев. Накопати і переховати від зими сіянці та відсадки.
А найголовніше завдання на найближчий час – знайти однодумців. Тих, з ким можна буде взятися за висадку навесні наступного року!
І сльозливими коментарями на тему: «коли вони там в Києві» отямляться і почнуть ловити, забороняти, штрафувати.
А між тим – кожен з цих зітхальників і плакальників може зробити набагато більше, аніж зітхати й плакати.
Може взятися – і посадити ліс самотужки! Нехай поки що – і не в Карпатах. Молоді ліси потрібні не тільки там. Залісненість території України складає тільки трохи більше 15,9 і потрохи зменшується. Для порівняння – Польща мала найнижчий відсоток заліснення в 1946 році – 20%. Зараз ліси складають 29 відсотків території цієї країни, а в 2050 році мають згідно з державною програмою займати вже 33 відсотки. Що вже казати про Швецію та Фінляндію: ці країни маючи 67.7% та 58.9% залісненої території продовжують висаджувати ліси. Причому працюють в цьому напрямку не стільки державні програми, скільки приватна та громадська ініціатива!
Україна має чимало земель, які не просто придатні до заліснення, а нагально потребують його! Серед десяти мільйонів гектарів земельних угідь України непридатних до використання в рільництві є не тільки ділянки на крутих схилах, заплавних луках, мочарах, але й ділянки деградовані, знищені надмірним сільськогосподарським вживанням. Заліснення – найдешевша і найбільш ефективна форма рекультивації деградованих земель. Щоправда – і найбільш тривала в часі. Але ж мусить в нашій країні хтось думати про майбутнє. І працювати на нього.
Заліснення – річ не така затратна, як видається на перший погляд. Навіть Земельний Кодекс України каже: «Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.» (Стаття 56 п.3)
«Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі» підтверджує Лісовий кодекс України у статті 12.
Мати у власності, приватній чи громадській, ліс – чудова інвестиція! Ліс – це далеко не тільки дрова і пиломатеріали. І не тільки єдине джерело кисню на планеті. Рукотворні ліси можуть щороку приносити своїм власникам врожаї високої цінності. Бо ж ліс можна виростити фундуковий і з волоського горіха. Можна висадити акацієвий – і мати чудовий медонос для пасіки. Можна в тіні рукотворного лісу вирощувати екологічні ягоди затребуваних нині порід: журавлину, лохину… Можна зробити дуже багато і отримати від лісу сторицею.
Але найбільші справи починаються з першого кроку, першої справи. Що кожен з нас може зробити тут і зараз? Насамперед – обійти чи об’їхати околицю і зробити маленький реєстр ділянок, які мали би бути заліснені. А разом з тим – заготувати посадковий матеріал. Можна зібрати насіння дерев. Накопати і переховати від зими сіянці та відсадки.
А найголовніше завдання на найближчий час – знайти однодумців. Тих, з ким можна буде взятися за висадку навесні наступного року!
І ще замість резюме від Мирослава
Мирослав Загорський Друзі! Якщо до ідеї в Україні долучиться 6500(шість тисяч п'ятсот) активних людей, процес неможливо (!) зупинити! Це наукові розрахунки по поширенню будь-яких ідей (релігійних, екологічних, тощо) в суспільстві. Вираховується як корінь квадратний з числа популяції.
Як підсумок: Україні бути лісовою державою! Лісовому кооперативу - бути! Добре, що є такі організатори як Мирослав. Добре, що Збишек читає наші думки на відстані.
Долучайтеся до нашої групи Ліс своїми руками
Долучайтеся до нашої групи Ліс своїми руками
ВідповістиВидалитиОлена Дейнека-Коуч
2 хв. ·
над висадкою дeрeв я думаю вжe давно. ця ідeя мeні нe дає спокою і змушує eкспeримeнтувати.
пару років тому я почала пробувати вирошувати з насіння дeрeва. так, у мeнe вжe ростуть каштани, дубки, лимони, авокадо і навіть чeрвона смeрeка.
я кілька років дивлюся з вeликим сумом, як поступово вмирають тeрнопільські парки і мрію засадити просіки, залисини і інші порожні місця дeрeвцями на тому псeвдоланшафті.
а сьогодні мeнe підірвала ініцватива від Мирослав Загорський.
я зрозуміла, що пeрeд нами, украінцями чи тeрнополянами, відкриваються згачні пeрспeктиви. я миттєво відгукнулась виіхати на огдядини тeриторіі, дe ми можeмо посадити пeрший горвховий гай. ми вирушили до сeла охримваці, що у збаразькому районі.
за пару годин пeоeбування з автором ініцвативи вирощування лісових плантацій на дeградованих і малоцвнних зeмeльних ділянках та у товаристві з Володимтром та ВАсилeм Ханасами зрозумвла, що споав стільки, що дєлать - нє пeрeдєлать.
народ, вкючаймось！
ми можeмо разм багато зробити.
ми з хлопцями накинули іронт робіт на 5 місчціа напeрeд.
ми можeмо власноручно змінити наші парки, околиці, двори, бeзхозні ділчнки, пeрeтворивши іх на оази.
завтра мт з собакою вирушаємо на збір жолудів та будeмо викопувати паростки дубків. останнв трe рятувати, бо навeсні іх скосять разом вз ьравою. а ми з них щe нe одну алeю висадимо.
хто зі мною？
Stepanenko Olexandr Висаджуємо щороку потроху: біля джерел, місць відпочинку туристів, у скверах... Краще орієнтуватися на аборигенні види, не на екзоти (у цьому сенсі я проти акації, клену ясенолистого, сосни...) Проблемним моментом є збереження після висадження, у літню спеку (полив, мульчування, захист від лихої руки...). Приєднуємося :)
ВідповістиВидалитиМикола Коробко Volodymyr Khanas Ваша пропозиція для нас не є такою простою, як це може здаватися. У першу чергу, з причини надмірного навантаження нашого не дуже чисельного за складом товариства. Воно задіяне в громадському моніторингу щонайменше трьох об’єктів, біорізноманіття яких необхідно захистити. А це не просто споглядання, а щоденна боротьба з владою, природоохоронними органами і співгромадянами. З лісонасадженням справи такі, що влада, яка не спроможна працювати на поліпшення екологічного стану міста, та й області, все зводить до рівня «озеленення». Так, у нашому місті в рамках програм, починаючи з Програми виходу з екологічної кризи, що діяла з 2000 року, щорічно природоохоронні заходи профінансовуються на десятки мільйонів гривень. Кошти витрачаються на запобігання забрудненню водного середовища, ліквідацію наслідків підтоплення, озеленення території міста тощо. Для об’єктів природно-заповідного фонду щорічно коштів не знаходять.
ВідповістиВидалитиІ приїзджі, дійсно, підкреслюють велику наявність зелені, але їм не видимі жахлива засміченість і рівень бракон’єрської вирубки. Кожного року організовуються масові кампанії з насадження дерев, а лісистості не прибуває. Отже, з моєї точки зору, в межах пропонованої кампанії, в першу чергу, варто поставити питання збереження лісу, чим не займається жоден орган влади.
Наступне, треба знати, де садити. У нашому степовому краї, де надзвичайно низький показник наявності природоохоронних територій, кілька десятків років тому лісове агенство посадило ліс на площах цілинного степу, які мали б бути заповідними. З наукових джерел, степова зона займає 34 відсотка території України. Природні степові екосистеми нині стали рідкісними, їх площа становить близько 1 відсотка від площі країни. Вони збереглися лише у вигляді невеличких дрібноконтурних залишків, які постійно деградують в оточенні сільськогосподарських угідь, промислових та господарських агломерацій. Але інші джерела некритично доводять, що найбільша кількість резервних земель знаходиться в південних та південно-східних районах, де лісистість території в 2-2,5 рази нижче оптимальної, а площа лісів в розрахунку на душу населення в 2 – 10 разів нижче норми, не розуміючи, що собою являють резервні землі при ближчому ознайомленні.
Я вважаю, що необхідно погодити певні правила проведення цієї кампанії, серед пунктів яких мають бути питання проведення громадської експертної оцінки доцільності конкретного насадження, погодження з владою земельного питання, належного підбору видового складу насаджень та інш. Правильно зазначає О. М. Степаненко, що перевагу треба надавати видам-аборигенам. А екзотам треба відводити місця у дендропарках. У США, наприклад, шириться рух за викорінення з континенту завезених видів.
Посадили 4 га горіхового саду. Є одне але. Крім посадки ще слід за дерева до 5-ти років гарно
ВідповістиВидалитиобробляти, бо врожая не буде.
Служба фінансування Le_Meridian вийшла за рамки їхніх вимог, щоб допомогти мені отримати кредит, який я використовував, щоб розширити свій аптечний бізнес. Вони були дружніми, професійними та абсолютними дорогоцінними каменями, з якими можна працювати. Email..lfdsloans@lemeridianfds.com Або lfdsloans@outlook.com.WhatsApp ... + 19893943740.
ВідповістиВидалити