Моя бабуся Стефанія народилася 27 березня 1915 року. Свого батька Данила вона ніколи не бачила. Вона - одна з мільйонів сиріт, котрі залишились у спадок після Першої світової війни, котра мала тотальний характер. Лиише за тиждень близько 900 млн мешканців Землі, а до кінця війни 38 держав з населенням в півтора мільярди осіб (3/4 усього населення тогочасного світу) перебували у стані війни.
За 4 роки, 3 місяці і 10 днів (1 серпня 1914 – 11 листопада 1918), які тривала війна, було мобілізовано 73,5 млн осіб. За цей час загинуло більше 16 млн людей (стільки ж померло в усіх європейських війнах за тисячу років до початку війни) і поранено більше 21 мільйона.
За 4 роки, 3 місяці і 10 днів (1 серпня 1914 – 11 листопада 1918), які тривала війна, було мобілізовано 73,5 млн осіб. За цей час загинуло більше 16 млн людей (стільки ж померло в усіх європейських війнах за тисячу років до початку війни) і поранено більше 21 мільйона.
28 червня 1914 р. у м. Сараєво сербський студент Гаврило Принцип убив спадкоємця австро-угорського престолу, ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружину
23 липня Австро-Угорщина оголосила ультиматум Сербському Королівству
28 липня Австро-Угорщина оголосила війну Сербії.
29 липня Російська імперія розпочала загальну мобілізацію.
1 серпня Німецька імперія оголосила війну Росії....
24 грудня напередодні Різдва на Західному фронті відбулося негласне перемир'я. З того часу такого акту доброї волі та людяності більше не було...
Як стверджує Вікіпедія:" На початок ХХ століття ефективного плану дій для запобігання військовим конфліктам не було — всі надії покладалися на воєнну міць і потугу держави."
24 грудня напередодні Різдва на Західному фронті відбулося негласне перемир'я. З того часу такого акту доброї волі та людяності більше не було...
Як стверджує Вікіпедія:" На початок ХХ століття ефективного плану дій для запобігання військовим конфліктам не було — всі надії покладалися на воєнну міць і потугу держави."
Але що це пояснення давало моїй бабусі? Таких бабусь і дідусів в Україні були мільйони. Але , на жаль, про них ніхто не згадує і не пише. Українці на полях Першої світової залишаються суцільною білою плямою...Ефективного плану дій для запобігання військовим конфліктам людство так і не напрацювало. Російські агресори продовжують бути світовими жандармами і прагуть нової крові.
Світлина із Всемережжя
ВідповістиВидалитиАлі Татар-заде
12 хв. ·
українцям так довго сочиняли песимистичну історію поразок, в яких героїзм завжди карався стратами, знущанням, приниженням і супроводжувався плачем. А от сьогодні, в сторіччя капітуляції Німеччини в Комп’єні, я раптом згадав.
В українців же ніколи не було отих капітуляцій. Отих вагончиків із підписанням ультиматуму. Ніхто, ніколи з українського боку такого не підписував ні з ким. Армію могли фізично знищити, вона уходила в підпілля, за границю, за якусь ріку, але отакого - щоб сидів генерал, гетьман, отаман та підписував угоду про “горе переможеним”, не було.
Цінуймо!
Володимир Ярема В мене прадід був інвалідом першої світової... Поранення і госпіталь в Трієсті напевно врятували його від тих газових атак... Нажаль його не застав живим... Тому знаю лише куці перекази його оповідок... Його рідний брат був вояком УГА... У 1919році розстріляний польською владою у Козові... Перша світова дотична до нашої ролини так само як друга.
ВідповістиВидалити
ВідповістиВидалитиThieri Newman
3 год ·
Сьогодні у Фейсбуці тільки про криве дуло, а про 100-річчя закінчення Першої Світової війни написали тільки два моїх товариші. А тепер скажіть, що ми не родом з совка, де про 1 світову війну уникали розказувати. А тим часом тільки по Тернопільській області повно пам'ятних місць, пов'язаних з цією війною. А скільки українців воювало по обидві сторони фронтів. Але кому то цікаво, маршрутки, МакДональд'с, криве дуло! Панаєхалі!
Артем Филипенко
ВідповістиВидалити1 хв ·
"Наша" или не "наша" Первая мировая война? С таким же успехом мы можем задать и вопрос о том, "наша" или нет Вторая мировая.
И в Первую и во Вторую мировые войны украинцы были безгосударственным народом. В Первую мировую украинцы в шинелях австро-венгерской и русской армий убивали друг друга за чуждые интересы. Вторая мировая для десятков тысяч украинцев, одетых в мундиры польской армии, началась как и для всего мира 1 сентября 1939 года, а не 22 июня 1941 года.
Просто Вторая мировая и по времени ближе и памятники погибшим в ней на каждом шагу.
А вот о Первой мировой исторической памяти почти нет. В Украине можно по пальцам посчитать памятники участникам той войны. В Одесской области я помню три - в Орловке, Измаиле и в Одессе. Причем в Орловке и Измаиле они были поставлены в 20-е годы румынскими властями. А в Одессе на 2-м Христианском есть Памятник экипажу канонерской лодки «Донец», погибших 29 октября 1914 года (знаменитая "севастопольская побудка".
В 1914 году украинцы не были единственным безгосударственным народом, которому выпало воевать за интересы империй. Например, Польша была разделена между тремя государствами - Германией, Россией и Австро-Венгрией. И поляки так же, как и украинцы, были вынуждены убивать друг друга.
Но вся история Первой мировой войны в украинской историографии сводится к истории УСС - Українських січових стрільців в составе армии Австро-Венгрии.
Но при этом забывают о том, что численность УСС не превышала нескольких тысяч человек, что абсолютно несравнимо с количеством украинцев воевавших в составе "цісарського війська" вне легиона.
Также как забывают о том, что по ту сторону фронта в битве под горой Макивка, которую относят к числу памятных дат истории Украины, с усусами вполне могли сражаться такие же украинцы. Но которым суждено было остаться безымянными.
Сегодня Первая мировая попадает в разряд "неудобных" тем той самой "общей истории", которую нещадно эксплуатируют в России. Неудобной для историков. Хотя мое глубокое убеждение в том, что мы не имеем права отдавать на откуп русским нашу историю, даже если она творилась в составе империй. Не должны. Это позволит нам лучше понимать и европейскую историческую память, для которой именно Первая, а не Вторая мировая стала Великой войной.
И день Поминовения павших там именно 11 ноября. И символом является красный мак.
In Flanders fields the poppies blow
Between the crosses, row on row...
Sergiy Loban В нашій сім'ї і взагалі в селі першу світову згадували часто. Брат тата, дядько Яків воював в російській армії, був в полоні (Австрія, Зальцбург). Ще один родич Ренгач теж був там в полоні. Додому повернулись при совєтах в 20-22 . Там в Австрії в них були сім'ї, діти. Ми знаходили маленькі фотографії жіночок з дітьми на руках в їхніх паперах.
ВідповістиВидалитиДобрий вечір Володимир. Я розшукую свого прадіда Хемій Гната 1888-1919 р.з Тернопільської області Підволочиський р-н с. Медин який у першій світовій війні загинув в Італії. Буду вам вдячна,якщо зможете чимось допомогти
ВідповістиВидалитиЛариса Цимарная Volodymyr Khanas
ВідповістиВидалитиДід мій,
Йосип
Раковський 10 років був в
Німеччині,потім повернувся додому в
Хмельницька обл.
Женився в віці 50 років і в нього народилося ще 2 дітей: дівчинка і хлопчик.
Лариса Цимарная Мій дід воював на цій війні і потрапив у плєн до німців.
ВидалитиУ 1 світовій.
Думаю,що недостатньо знаємо про неї.
https://www.youtube.com/watch?v=j47x0C-9jw0&feature=youtu.be&fbclid=IwAR04wsgQzASKQv8t4knQEQRDJIwNe_zoJtfyrdueyrVgmaQFmRyfHAgvQ3o
ВідповістиВидалитиЗоя Кіцак Маємо спогади чоловікового дідуся, який воював на італійському фронті. Якщо цікаво, стукай у приват. 😉
ВідповістиВидалитиЗоя Кіцак Volodymyr Khanas, там, в основному, спогади не про стратегію війни, а про побут, виживання в умовах гір, морозів і голоду, праці, супутньої бойовим діям. Буде багато букв. Але може "оживити" книгу. Підозріваю, Сергію саме це й потрібно.