Сьогодні відспівали
Богдана Гарасимчука - батька, дідуся, журналіста, редактора, друга, порадника, побратима. За кілька днів перед його від"їздом на море ми спілкувалися про інформаційну підтримку Мандрівного фестивалю. Він жартував, що мусить мене слухати, бо у мене - внучка, у нього - син, якого він мріяв
"твердо поставити на ноги"... Мали по його приїзду обговорити деталі. Не судилося.
Сьгогодні на панахиді і у прощальному слові згадувались його неповторні вітання з денам народження. Він не забував у цей день привітати кожного з майже тисячної спільноти журналістів...Не буде більше цих дзвінків ніколи. Нема слів. Боляче. Нехай спочиває з Богом!
Немає коментарів:
Дописати коментар