30 листопада 1939 року фінський народ встав на захист своєї країни проти агресора, що багаторазово переважав його силою. Офіційно війну Москва так і не оголосила. Задуманий окупантом двотижневий бліцкриг провалився. Мужня фінська нація чинила героїчний спротив кремлівським "визволителям".
. Фінські лижники та снайпери, "коктейлі Молотова" давно стали легендарними. Сталін , що називав цю війну "російсько-фінською" 12 березня 1940 року дав згоду підписати радянсько-фінський договір за яким Фінляднія втратила частину своїх територій, але зберегла незалежність. Війну часто називають "зимовою" і військовими експертами однозначно оцінюється як така, коли перемога здобута надзвичайно великими людськими втратами. Але коли Москва турбувалась про долю людей? Хіба це перша агресія була в її історії і перші криваві втрати?. У війні брало участь чамало українців з обох сторін. Але коли про українців в Червоній армії в радянські часи писали, то про участь наших співітчизників на боці Фінляндії практично не повідомлялось. Вікіпедія стверджує, що
Перші українські підрозділи, що воювали на боці Фінляндії, були сформовані у 1940 році. Добровольці здебільшого набиралися з радянських військовополонених. На озброєнні була фінська та радянська зброя. Однострої були фінськими з чорними кашкетами із синьо-жовтою околицею і тризубом, хоча в багатьох випадках українські добровольці продовжували носити радянську форму, доповнюючи її мазепинками. Синьо-жовті армійські відзнаки не вживалися, оскільки такі мали добровольці зі Швеції[26]. Одним із найвідоміших командирів українських добровольців у Фінляндії був письменник Юрій Горліс-Горський.
На кінець січня 1940 року Український підрозділ Юрія Горліс-Горського нараховував 450 осіб, а через місяць, у березні — 850 бійців.[27]
Світлина з Всемережжя
Ольга Камнева
ВідповістиВидалити9 мая 2017 г. · ·
ВОСПОМИНАНИЯ МОЕЙ МАМЫ
Гаркавенко Петр Саввич родился 31 декабря 1916 года. Через несколько часов наступил 1917 год. Отец его был плотником
После школы дед уехал из родных мест учиться на Донбасс. Работал на одном из предприятий. В 1937 году его призвали в армию, а демобилизовался он в 1946 году. Девять лет в армии, и большая часть времени пришлась на военные годы. Начало его военной закалки - война с Финляндией. Сейчас многие не знают о том, что вообще были такие события, а дед не только помнил, но и прошел через эту войну. Особенно ему запомнились зимние холода и вьюги Финляндии. Их одели в белые маскировочные костюмы, обули в лыжи и отправили воевать. Он был постарше, и умел ходить на лыжах, а в его взводе многие впервые в жизни видели лыжи. Им было особенно трудно. Многие не выдерживали нагрузок, ведь надо было тащить на себе оружие, боеприпасы, еду, спать в снегу. Не всегда можно было развести костер.
Он рассказывал о том, что в этой войне участвовали белогвардейские офицеры в качестве снайперов. Их размещали на больших деревьях или высотках в местах возможного продвижения наших солдат. Выбирались такие точки, где один человек мог положить массу народу. Учитывая зимнее время, им было не сладко, но зеленых необстрелянных солдатиков погубили немало. Одного такого их взвод вычислил по тому, что наткнулись у края огромной поляны на занесенные снегом тела наших солдат. Отошли назад, осмотрелись. Ничего подозрительного, нигде никаких следов. В центре поляны стоит одинокая красавица – ель. Когда решили двигаться дальше, раздалась пулеметная очередь. Кто–то засек, что выстрелы были с вершины одинокой ели. Они обошли по лесу поляну и приблизились с тыла .Когда пытались снять стрелка с дерева, оказалось, что он прикован к ели. Кто его приковал, выяснить не удалось - он или мычал, или матерился. Деду понравилась его трубка, вырезанная из дерева в виде женской фигурки.
Адміністратор блогу видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити