про ювілей Кременецького музею

Взяв участь у відзначенні 80-літнього ювілею Кременецького краєзнавчого музею. Чудова атмосфера, небайдужі учасники, підсумування пройденого етапу, плани на майбутнє. Це не може не тішити. Привітав учасників святкувань і поповнив колекцію фондів музею матеріалами про Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.

Детальніше у публікації видання "Хроніки Любарта"

Регіональний координатор мандрівного фестивалю документального кіно DocudaysUa, краєзнавець  Володимир Ханас -- передав для фонду музею документальні матеріали і зокрема дав власний фаховий коментар із приводу каскаду заходів у рамцях святкової події в розмові з кореспондентом видання "Хроніки Любарта"

-- Мене особисто дуже тішить, що історично Кременець завжди був самодостатнім

містом, і він таким залишається. Радує той момент, що Кременецький краєзнавчий музей стає справжнім культурно-освітнім центром нашого тернопільського краю, і він із минулого року є місцевим партнером міжнародного мандрівного фестивалю документального кіно DocudaysUa. А вже цьогоріч, у жовтні й листопаді, ми продовжимо покази фільмів, а наразі передаємо задля поповнення фондів музею матеріали.

І сподіваємося на те, що вкотре, разом зі ще одним місцевим партнером – Першою Медійною Групою – ми покажемо продукт нашого власного виробництва вам, Шановні друзі-кременчани! Тож щиросердечно вітаємо із 80-річним ювілеєм кременецьких побратимів-музейників і зичимо їм ще більших успіхів у їх надважливій для нинішньої надскладної націє- та державотворчої доби культурно-просвітницькій, подвижницькій за своєю суттю діяльності!.. Зазначу лише, що є кілька моментів, на котрих я хотів би наразі наголосити. По-перше, зараз триває така загальноукраїнська тенденція, відбувається адміністративна реформа територіальних громад, і відтак чимало комунальних підприємств переходять у різні підпорядкування. Відповідно, з’являються інші фінансування, інші, вагоміші бюджетні кошти, тому важливо, аби налагоджувалася співпраця з місцевою владою, щоб влада розуміла важливість таких вельми потрібних для збереження й розвитку української культури, краєзнавства таких закладів культури, як музеї. З іншого боку, статичні музеї в сьогоденні змушені вишукувати нові форми своєї просвітницької роботи: маю на увазі й візуалізацію експонатів, і наповнення експонатами музеїв, оскільки фінансових ресурсів на їх закупівлю зменшилося…

Але в даному разі важлива підтримка з боку небайдужих людей, і меценатів у тому числі, із залученням креативних, інноваційних форм та засобів творчої за своєю глибинною суттю музейної діяльності. Що ж особисто мене вельми втішає, то впевнені, вивірені намагання керівництва й колективу Кременецького краєзнавчого музею всіляко співпрацювати і разом із зацікавленими творчими людьми й громадськими організаціями організовувати та проводити різноманітні просвітницькі заходи, культурно-мистецькі акції. Це і презентації нововиданих книг, і репрезентації художньо-публіцистичних та документальних фільмів. Радує, що Кременецький краєзнавчий музей ось уже другий рік поспіль виступає місцевим партнером міжнародного мандрівного фестивалю документального кіно про права людини DocudaysUa, і добре, що ми тут, у Кременці, ексклюзивно показуємо фільми у відкритому доступі, а заразом спільно з кременчанами-музейниками, журналістами творимо якісь нові візії, образи, новітні бачення, і це не може не надихати та не сповнювати душу оптимізмом. Власне кажучи, саме тому ми й прибули з міста Тернополя на цей чудовий ювілей, бо бачимо перспективи подальшої плідної співпраці у згаданих вище творчо-інтелектуальних, мистецьких і медійних напрямках. Тому вважаю що в рамках згадуваного вже фестивалю ми згодом покажемо і місцеві чи вже створені фільми, а також своєї черги чекатимуть ті стрічки, котрі ми лише починаємо продукувати, напрацьовувати. Звісно, шукаємо ресурси, адже це дуже важливо, коли є хороша майстерня, майстер-класи, котрі діють у Кременецькому краєзнавчому музеї, що і є отими новими формами роботи, що сприяє якомога ширшому залученню зацікавлених творчих неординарних особистостей краю. Зокрема, мені сподобалася озвучена оригінальна ідея директора вашого музею Андрія Володимировича Левчука із підвішеними квитками для учнівства й студентства, якщо я не помиляюся... Звичайно, наступного дня в Кременецькій педакадемії та знову ж таки в місцевому краєзнавчому музеї відбудеться науково-краєзнавча конференція на тему «ВОЛИНЬ У ДОСЛІДЖЕННЯХ УЧЕНИХ ТА КРАЄЗНАВЦІВ, і ми вже з колегами-науковцями з міста Луцька певні творчі, документальні проекти обговорили, тож уже першого ювілейного дня записали надто цікаві сюжети, інтерв’ю для створення майбутніх фільмів. Тобто, користуючись неоціненною нагодою, паралельно зі святкуванням 80-річного ювілею Кременецького краєзнавчого музею, ми ще в творчому «тандемі» з відомим тернопільським медійником, відеооператором, режисером і сценаристом Ярославом Чорнозубом наполегливо тут, на Кременеччині, й працюємо. Це знову ж таки додає нам натхнення, адже вимальовуються вельми обнадійливі перспективи подальшої плідної співпраці з діяльним колективом музею-ювіляра.

Позаяк, аби музейникам виживати в нових ринкових умовах, потрібно з інноваційними підходами виробляти новітні, якісні медіа- й документальні продукти. Насправді нині це дуже важливо, бо, приміром, можу розповісти зокрема Бережанський краєзнавчий музей, співробітники котрого завжди віднаходять щось нове в своїй науково-дослідницькій роботі, вишукують різні краєзнавчі «родзинки», котрі привертають увагу вдумливих, допитливих поціновувачів історичного краєзнавства. З одного боку, в нас, на Тернопіллі є унікальна істерико-культурна спадщина, одначе, з іншого, не менш унікальним, виявляється є й наше з вами сьогочасся. Бо, принаймні, з тих заходів, котрі я знаю як вагомі набутки Кременецького краєзнавчого музею, -- це передання згаданій науковій установі матеріалів, значної кількості цікавих речових, «бойових» раритетів учасниками Революції гідності, Євромайдану, унікальних предметів із самого пекла учасниками бойових дій російсько-української війни (АТО), які є уродженцями Кременеччини. Іншими словами, це вже і є ота абсолютно нова, новітня візія музейної справи. Відтак з’являється нагода робити якісь речі ексклюзивними, адже, скажімо, торік ми організували в Кременецькому краєзнавчому музеї вечір пам’яті Станіслава Мікке, польського адвоката, дослідника Катинської трагедії, внаслідок котрої сталіністи знищили близько сорока тисяч цвіту польської офіцерської еліти на початку Другої світової війни. І Станіслав Мікке, везучи власну нову книгу про Катинь, якраз загинув у тому ж фатальному літаку, разом із представниками сучасної польської владної еліти, котрий за відомих трагічних обставин зазнав авіакатастрофи під російським Смоленськом, у чому вже віднайдено міжнародними правовими чинниками московський спецопераційний слід. І презентацію такого резонансного документального фільму про долю й дослідження С. Мікке було проведено вперше в Україні – саме в Кременці. Опісля вже був Львів, презентація цього ж фільму на вул. Лонського, але відгуки про торішню кременецьку подію вже зараз викликають інтерес у місті над Іквою і лунають запитання, а коли ж у Кременці знову відбудеться презентація-демонстрування чергового документального фільму на гостро-цікаву тему? – підсумував Володимир Ханас.

Фото газети "Діалог"