Кожен бореться з нудьгою так, як уміє. На такий кшталт висловлювався герой популярного старого кінофільму принц Флорізель. Бєларуси, в своїй основі, втомившись нарікати на невдалу погоду впродовж року (та й недоречно стало нарікати в порівнянні з різними заокеанськими ураганами), дочекалися свого улюбленого часу. Улюблений час мешканця нашої землі - це різні дожинки і збір осіннього врожаю. Одні вже кинулися в борозну копати, а точніше вибирати картоплю, інші - в ліси, позаяк після щедрого дощу настала тепла пора і гриби полізли з моху і з-під хвої, як ті біженці і псевдобіженці в європейські країни.
Деякі, найвушліші співвітчизники, встигають і на поля і в ліс. На два фронти, так би мовити. А то і на три.
Що стосується представників громадянського суспільства, то і тут в останній тиждень було не нудно. Одні фестивалі вишиванки влаштовували, інші - відзначали і святкували, як могли День бєларуського військової слави. День перемоги в битві під Оршею відзначали, зрозуміло, що досить в скромному форматі, бо де тут розженешся. Як то кажуть, розгуляєшся тут, як теля на мотузці. Держава давно витіснила громадськість в невеликі резервації, але перестерігається і продовжує її пильнувати.
Влада зі свого боку розвісила російські прапори в той же Орші - чи то як знак повної капітуляції, чи то в честь якогось спільного туристично-спортивного заходу, приуроченого, звичайно, невипадково до старовинної історичної дати. Не забракло хліба і видовищ і в бєларуській столиці. Там було багато заходів до ювілею Мінську. Центральне місце серед розваг відвели міжнародному напівмарафону. Забіг був відзначений незабутнім конфузом - тільки він стартував, а незабаром вже вшановували переможця. Мабуть, організатори так розбираються в спорті, як свиня в апельсинах. Правда, незабаром схаменулися і зрозуміли, що фальшивий переможець, зрізав половину дистанції і біг фактично зі швидкістю 21 кілометр на годину. Сюжет для літератури.
В Україні було набагато веселіше в ці вихідні. Не знаю як ви, шановні читачі, а я завжди радію, коли у сусідів відбувається щось позитивне. До українців бєларуси дуже близькі мовою і мають до них найбільші симпатії. Помітно це і по соціальним мережам бєларуського суспільства.
З вечора 9 вересня, фактично в ніч, Україна спостерігала за боксерським поєдинком важковаговика Олександра Усика з представником Німеччини Марком Хуком. Це був дійсно вражаючий спортивний бій, що закінчився красивою вікторією українського атлета. Жовто-блакитні прапори почесно майоріли на заповненій німецької арені і було надзвичайно радісно за наших сусідів.
Назавтра було дуже прикро за Україну. Мало не половина Європи спостерігала за проривом Мишико Саакашвілі через державний польсько-український кордон. До колишнього президента Грузії і глави Одеської обласної адміністрації у мене особисто суперечливе ставлення. З одного боку - дійсно плідні реформи в грузинській державі і активні спроби реформування української області. З іншого - реверанси і похвали в бік начальника держави РБ, які не роблять честі Саакашвілі. Але те, що зробив президент Петро Порошенко, позбавивши відомого політика-реформатора українського громадянства, не лізе ні в які ворота. Абсолютно очевидно, що причина в першу чергу не в особі Саакашвілі. Фактично всі професіонали, ті фахівці з інших країн, які були запрошені в Україну заради реформування державної системи, не змогли знайти спільну мову і спрацюватися з корінними державними чиновниками. А це може означати одне - колишня гідра корупції в Україні живе і добро наживає. Держава в значній мірі, а може і в першу чергу, захищає інтереси олігархічно-бюрократичних кланів, Україна, якщо і йде вперед, то занадто маленькими кроками. А швидше за все вона тупцює зараз на місці, наступаючи на ті ж сама граблі. І ось від цього і нам, бєларусам, стає сумно. Адже так хочеться, щоб сусіди давали нам позитивний приклад.
Уладзімір Хільмановіч , Беларускае Радыё РАЦЫЯ
Переклад за текстом: Змаганне з сумам
Також українською: Мир і війна, Привид Адольфа, Про яйця і жертовних курей, Робив усе для Бєларусі, Щоб ніхто не дзьобав, Про мову і школу, Кінець олімпійських кілець, У вічний вирій, Солодкий дим, Хоровод старого року , Поляризація
Про минулорічний вступ Уладзіміра Хільмановіча до Союзу бєларуських письменників "Зрілість Хільмановіча"
Світлина із офіційної сторінки Олександра Усика
Немає коментарів:
Дописати коментар