Уладзімір Хільмановіч:Кінець олімпійських кілець

Вперше у своєму свідому житті особисто я не буду уважно стежити за ходом олімпійських ігор. Моя пам'ять про головні спортивні змагання людства сянає 1976 року, з тих пір пройшло більше двадцяти літніх і "білих" олімпіад і що характерно, з кожними новими іграми під п'ятьма переплетеними кільцями губилося відчуття свята. Це в юності і молодості олімпійські ідеали здаються чистими і світлими. З роками ж з'ясовуються такі обставини, що споглядати, як раніше здавалося чесні, змагання на аренах і майданчиках, не дуже хочеться.

Маю на увазі, звичайно, перш за все застосування спортсменами допінгу, зло, яке викорінити зараз з великого спорту надзвичайно важко, а може вже і неможливо. А по-друге, вищі спортивні організації світу так занурились в корупцію і таємні гешефти, що відродити чистоту олімпійських ідеалів можливо за умови розпуску  всіх цих МАКків-ФІФів-УЕФів. Ось приклад з тією ж командою Росії. Міжнародне антидопінгове аненство фактично довело, що вживання допінгу російськими спортсменами мало державний характер і було санкціоновано владою. Зрозуміло, що допінг застосовують представники багатьох країн. Але в переважній більшості  - це брудна справа окремих атлетів, або якихось угруповань, окремих національних федерацій. В авторитарних ж і тоталітарних країнах цим займаються держави. Згадаймо тут ще з соціалістичних часів "феномени" в окремих видах спорту атлетів Болгарії, Угорщини, НДР, Куби, ну і звичайно Совєтського Союзу. Тепер же в абсолютні лідери по застосуванню стимуляторів вийшла імперська Росія. Всесвітнє антидопінгове агентство по суті запропонувала усунути всю збірну Росії від олімпіади, а ось МОК ухилився від рішення. Хто в темі - той розуміє чому. Добре ще, що хоча деякі журналісти можуть назвати речі своїми іменами. Так авторитетне німецьке видання "Bild" назвала президента МОК Томаса Баха "пуделем Путіна". В результаті росіяни візьмуть участь в олімпіаді, хоча і дуже прорідженою командою. На мою думку, їх потрібно було або всіх дискваліфувати, або всіх допускати.

У бєларусів же "спалились" веслярі, частина легкоатлетів і більшість важкоатлетів. Команда в результаті втратила значну частину претендентів на медалі. Державний прапор Республіки Бєларусь на відкритті олімпіади довірили нести велогонщику Василю Кирієнко. Кілька місяців тому цей спортсмен в інтерв'ю Радіо Свобода заявив, що бєларуська мова мертва, на ній, мовляв, ніхто не розмовляє і висловив обурення, що його дочку змушують вивчати таку непотрібну мову. Навряд чи людина з таким рівнем інтелекту усвідомила, що він образив кілька мільйонів бєларусів. Скандальним і недалеким, м'яко кажучи, висловлюванням він відразу перекреслив все, що зробив раніше для визнання нашої країни за кордоном своїми спортивними здобутками. Шкода, адже людина могла увійти в історію як той, хто здобував не тільки для себе, але і для країни медалі на треку або шосе, а увійде ось з такою "герастратавою" славою, "спаливши" своє ім'я. Хоча, звичайно, його зараз знає значно більше  людей. Однак зараз переважна більшість з них буде вболівати проти цього велогонщика, хоча це і суперечить нормальній природі людини. Аура антисимпатий буде дуже сильною. А тут ще це рішення функціонерів Національного Олімпійського комітету Бєларусі. Хоча, звичайно, такому прапору така людина як Кирієнко саме відповідає. Ці функціонери за 20 років розвалили майже весь бєларуський спорт, завжди попереду професійного підходу ставили фальшиву ідеологію, чого ще від них чекати ... 

Пам'ятаю, як йшли наші олімпійці під біло-червоно-білим прапором в норвезькому Лілехамері у вже в далекому 1994-му році. І першу там же суверенну медаль ковзаняра Ігоря Желязовскога. Ось це були емоції, це було завзяття! Ну а тепер зовсім не те. Залишається на олімпіаді повболівати за окремих представників Бєларусі, які раніше проявили себе як чесні спортсмени і справжні патріоти.

Уладзімір Хільмановіч , Беларускае Радыё РАЦЫЯ

Переклад за текстом: Канец алімпійскіх кольцаў

Також українською: У вічний вирій,  Солодкий дим,  Хоровод старого року , Поляризація

Про минулорічний вступ Уладзіміра Хільмановіча до Союзу бєларуських письменників "Зрілість Хільмановіча"
Світлина із Всемережжя