четвер, 7 квітня 2016 р.

Уладзімір Хільмановіч: У вічний вирій

Бикав, Бриль, Барадулін, Буравкін. Гілєвич ніби чекав своєї черги в алфавітному порядку і відійшов серед класиків своєї епохи останнім. Напевно є і якась символічність у тому, що поети стали покидати цей світ саме навесні. Григорій Барадулін помер в березні 2014 го, Геннадій Буравкін - в травні того ж року, тепер ось в березні - Ніл Гілєвич. Навесні життя природи відроджується, а поети теж переходять в інший стан, їх душі відлітають в вічний вирій.
Біографія у Ніла Гілєвича і найпростіша і незвичайна водночас. Згадаймо її основні віхи та пункти. Народився він, як і переважна більшість літераторів тієї епохи, в селі. Поет з'явився на світ 30 вересня 1931 року в селі Слобода в Логойському районі, що недалеко від Мінська. Походив із селянської родини в якій було аж десять дітей. Колоритною фігурою в сім'ї був дід по матері - Мікалай Рулькевіч - відомий музикант, садівник, квітникар, який також розводив голубів і гадав на картах. Літератором став і молодший брат Гілєвича - відомий прозаїк і журналіст Мікола Гіль. Ріс Ніл Гілєвич на природі та просторі. У 1938-му став вчитися в сільській семирічній школі і до війни встиг закінчити три класи. Після війни пішов у п'ятий клас в сусіднє село Гайна, попутно працював сільським листоношею. Потім його чекав Мінськ, в якому пройшла більша частина життя. У 1951-му році Гілєвич закінчив мінське педагогічне училище імені Крупської, в 1956-му - філологічний факультет Бєларуського державного університету, пізніше аспірантуру при ньому. Брав активну участь в студентському літературному русі. З 1960-го став викладачем кафедри бєларуської літератури БГУ. Попутно працював також літературним консультантом газети "Звязда". З 1980-го року протягом дев'яти років був першим секретарем правління Союзу бєларуських письменників. 
У найцікавіший і найкращий час новітньої історії Гілєвич очолив створене активним бєларуським суспільством Товариства Бєларуської мови ім. Ф. Скорини, був першим редактором газети організації "Наша слова". Широку відомість як суспільно-політичний діяч Ніл Гілєвич отримав під час депутатства у Верховній Раді Бєларусі легендарного дванадцятого скликання. Там він очолював комісію з освіти, культури та збереження історичної спадщини. Тоді, коли на старих фундаментах БНР зводилися стіни відновленої бєларуської державності, цією комісією і особисто Нілом Гілєвичем  здійснено величезну роботу. Голос Гілєвича завжди звучав чітко і до місця, а його громадянська і політична позиція була принциповою і чесною. Сам Гілєвич, який мав багато нагород, почесних посад, і звичайно титул Народного письменника, виступав проти цього офіційного чину, але був справді широковідомим, популярним, а значить по-справжньому народним. Його вірші легко вчилися напам'ять, а пісні співалися з радістю. Творча поетична спадщина Гілєвича величезна, можливо в бєларуській літературі в цьому сенсі з ним не може зрівнятися ніхто. За образними висловлюваннями Лариси Геніюш і Михайла Скобли він був дійсно тим величезним повноводним Нілом, який живить величезний простір, повертає до життя пересохлі людські душі. Все своє життя Гілевич віддано і жертовно служив улюбленій Бєларусі та рідному слову. Земля, яка народжує таких велетнів поезії, просто повинна жити і набирати силу. "І все ж ми дійдемо, дійдемо ми до Бєларусі! .." - Такий прогноз-заповіт залишив нам він. 
Провели в останню путь і поховали Ніла Гілєвича дуже гідно. Його останній спочинок на Кальварійському кладовищі білоруської столиці. У Бялистоці в його честь відбулось присвячено святкування Дня Волі, в Гродно в пам'ять поета провели бєларуський диктант, в православному соборі відслужили спеціальну панахиду. Поминали Народного Поета і в інших містах Білорусі. 
Світла пам'ять .
Уладзімір Хільмановіч , Беларускае Радыё РАЦЫЯ

Переклад за текстом: У вечны вырай

Також українською:  Солодкий дим,  Хоровод старого року , Поляризація
Про минулорічний вступ Уладзіміра Хільмановіча до Союзу бєларуських письменників "Зрілість Хільмановіча"
Світлина із Вікіпедії

1 коментар:

  1. Із побажанням сонця і добра,
    вітаєм Хільмановича-сябра.
    Про злото бєларуської душі,
    пиши наш друже, ще сто літ пиши!

    ВідповістиВидалити