Телевізор як багаття в джунглях Європи

Ніяк не можу зрозуміти шуму, писку  та гістеричного вереску у мордокнижці довкола тих чи інших політичних телепередач. Градус обговорення постановок і маніпуляцій часто зашкалює. Інколи стає дуже сумно. Не лише тому, що люди фанатично довіряють телевізору і продовжують його дивитися попри перестороги. Дивує, що ірраціональні , істеричні посили з телевізора вони активно переносять у Всемережжя
і натхненно "не погоджуються" з тим, що подивилися, переконуючи оточуючих, що такі передачі - зло. При цьому ніхто не пише, про необхідність якісчного власного українського кінотелепродукту. Продукту для масового ширвжитку, бо відлучити глядача від тяги до зомбоящика найближчим часом навряд си вдасться. Єдине , що хоч трохи обнадіює, що український глядач, принаймні у Всемережжі, все таки хоч інколи піддає сумніву побачене у зомбоящику. Того ж маніпулятора Шустера. В сусідній Раші всевидюче і всезнаюче телеоко давно зазомбувало глядачів і  відучило їх критично мислити. Телеящик став страшним інструментом інформаційної війни рашаміра проти України і взагалі світової  цивілізації. Про цей феномен , як на мене , найкраще написав український правозахисник і філософ Микола Козирєв, переклад його статті настійливо рекомендую до прочитання.

Часто телевізор (телебачення) порівнюють зі зброєю масового знищення. Що, очевидно, справедливо в умовах інформаційних війн і актуально для сьогодення. Порівняння коректне в сенсі маніпуляції свідомістю телеглядачів, їх обдурення політичними шахраями і глобальними авантюристами типу Путіна. Але я б звернув увагу на глибинну структурну підставу цього деструктивного процесу телешкідництва, що вислизає від поверхневого спостереження.

Але спочатку - про які джунглі в Європі тут мова? У чому сенс цієї метафори стосовно до нас, частини Європи?

Ален де Бенуа: "Часто запитують, що Європа дала світу, що є її унікальним внеском? Можливо, найкраща відповідь - поняття об'єктивності. Все інше випливає з нього - ідея особистості та її свободи, загальне благо, відмінне від приватних інтересів; справедливість як прагнення до правди ... дистанційованість і можливість самокритики; здатність до діалогу, нарешті, саме поняття істини ".

Тому людина європейської культури - це людина раціонального мислення і правового порядку в інтелектуальному просторі від Декарта і Канта до Маркса і Макса Вебера.

Антитеза - ірраціональність і суб'єктивізм.

Що і чому робить з нами телевізор? Він руйнує цей простір об'єктивності, раціональності та законності. І робить він це дуже ефективно - культивуючи суб'єктивізм, опускаючи нас, телеглядачів, на рівень родового племінного співтовариства. Кажна сучасна сім'я біля вечірнього телевізора в своїй квартирі - точний аналог первісного племені біля багаття в джунглях біля або всередині свого куреня (вігвама, тіпі, чуму). А те, що віщають в телевізорі шахраї і авантюристи - копія архаїчних жерців і чаклунів, які заганяють сім'ю, заворожену мерехтливим світлом екрану, в символічний простір, обгороджений системою тотемів і табу.

Далі, друзі, розвивайте тему самі. Скажу тільки, що, як мені здається, українці успішно ламають цей символічний "паркан", а ось росіяни захоплено танцюють біля свого вогнища, падаючи ниць перед тотемом-Путіним ( "Без Путіна немає Росії") і застигаючи від жаху перед табуйованими "укрофашистами" .
Переклад за текстом: Телевизор как костёр в джунглях Европы.
Також переклади нотаток  Миколи Козирєва Дещо про децентралізацію, Корупція як міф або про шорти у церкві, Путін і Гітлер
Ілюстрації із Всемережжя