“У цій книзі висвітлена діяльність воєнної округи УПА "Лисоня" проти німецького і радянського окупаційних режимів й польського підпілля, відтворено структуру округи та підлеглих їй формувань, розкрито воєнний, організаційний, територіальний поділ та встановлено керівний склад груп Української Народної Самооборони, відділів УПА і штабу ВО”, - зазначає сам автор книги Сергій Волянюк. До цього можу одразу додати, що автор використав надзвичайно об*ємну джерельну базу і чималу частину документів та матеріаліввперше ввів у науковий обіг. Про ретельність і наполегливість Сергія у пошуках матеріалів знаю не з книжки. Відтак роблю перший висновок з сьогоднішньої презентації: -
історикам, краєзнавцям, студентам і всім хто цікавиться історією УПА з книгою варто ознайомитися. Той, хто її не проштудіював і не має власного враження про - виглядатиме дуже убого біля тих, хто прочитав і відрефлексував. Дякую Сергію за презентацію і дарчий напис.
історикам, краєзнавцям, студентам і всім хто цікавиться історією УПА з книгою варто ознайомитися. Той, хто її не проштудіював і не має власного враження про - виглядатиме дуже убого біля тих, хто прочитав і відрефлексував. Дякую Сергію за презентацію і дарчий напис.
Сідаю до читання і вивчення. Водночас зазначу, що поява ж таких же ретельних досліджень про діяльність ВО «Турів» і ВО «Заграва» дозволила ла би спростувати чимало міфічних нашарувань з історії повстання УПА. Принаймні прізвище Сильвестра Затовканюка, Івана Литвинчука згадувалось частіше та принагідніше. А історія першого командира УПА Василя Івахіва не обмежувалась виконанням рядку з пісні "Там десь далеко на Волині".
P.S. Всі згадки про непересічну роль Тараса Бульби-Боровця у формуванні українського повстанського підпілля, а, згодом, армії - лише вітаються.
— УПА – це армія псевдонімів, шифрів та цигаркового паперу. В часи підпілля дістати папір для друкарської машинки було складно, а той, що був, використовували для пропагандистської діяльності. Тому всі грипси, накази, документи друкували на так званому цигарковому папері в малій кількості — п’ять-шість примірників. Ті, що дійшло до нашого часу, є великою цінністю та рідкістю. Вони не зібрані в одному архіві чи папочці. Вони розкидані: можуть бути долучені до архівно-кримінальних справ повстанців, а, якщо ці документи захопили ворожі армії, то матеріали могли опинитись в архівах Росії, Польщі чи Німеччини…
ВідповістиВидалитиhttp://ukrpohliad.org/komentari/sergij-volyanyuk-prezentatsiya-knygy-istoriya-voyennoyi-okrugy-upa-lysonya.html
ВідповістиВидалитиLyda Ostrovska "Записки Ханаса"- класний жанр!Мене вразило на презентації: молодий вік автора, відповідальність і скрупульозність дослідження і велика шана молодого історика до людей, які в пріоритетах бачили вільну і самостійну Україну в далеких уже 40-50 рр.. А ще молодіжна аудиторія, представники громадських патріотичних організацій, які були в темі і задавали цікаві запитання...Це та золота молодь, що йменується ровесниками нашої незалежності. Хай їм вдасться побачити такою нашу державу, якою хотіли її бачити ті, хто віддав своє життя на дорозі до волі.
ВідповістиВидалити