Ну ось і відходить, відлітає, відповзає в Лету 2015-й рік, ще один календарний відрізок третього тисячоліття. Для світу він був надзвичайно складний, напружений і тривожний. А що ж приніс 2015-й Бєларусі?
Бєларуська присутність у світі за цей час розширилася. В Кордільєрах на чилійській горі Сіра-Кемаль беларус Павел Гарбунов встановив пам'ятну дошку Ігнату Дамейко. А в Мостовлянах на Бялисточчині відкрито пам'ятник герою визвольного руху Кастусю Каліновському. Активісти Іркутського товариства бєларуської культури на одній з вершин гір у Прибайкаллі встановили дошку на честь Яна Черського та інших повстанців 1863 року. Достойно вшанували борців і у самій Бєларусі, встановили нові хрести. Дещо робилося і в культурі. У Щучині в День бєларуської писемності відкрили відновлений колишній палац князів Друцьких-Любецьких.
А в столиці Австралії Канберрі відкрилося посольство Республіки Бєларусь. Головна ж подія - Нобелівська премія Світлані Алексієвич в галузі літератури. Її сприйняли по-різному: влада більш ніж стримано, таким визнанням крізь зуби. Широкі інтелектуальні кола святкували це досягнення з великим ентузіазмом і навіть радістю. А ось еліта, орієнтована на національні цінності, досить скептично. Тут можна зрозуміти всіх. Позитив же безперечний - держава Республіка Бєларусь з цього моменту представлена в нобелівських списках, а значить виріс загальний авторитет країни .
Не залишився без нагород і керівник держави. Керівником "дружнього" Дагестану він тепер освячений титулом "почесного уздзеня". Це такий своєрідний кавказький дворянський титул. Як кажуть, буде день - буде і уздзень. Скоро ППРБ за кількістю нагород наздожене незабутнього Леоніда Ілліча, який, зауважу, за тривалістю часу керував менше. Рік, що відійшов, був і виборчим - самі знаєте хто за допомогою вірної соратниці - товариша Лідії - оформив собі черговий довічний президентський термін.
Бєларусь прожила перший рік у так званому Євразійському союзі. І, безумовно, стала ще на крок ближче до Азії, аніж до Європи. Євросоюзівська компанія і сама весь час запроваджує нові плати. На цей раз брюссельські бюрократи придумали на додаток до віз для громадян Бєларусі здавати ще й відбитки пальців. Мабуть, саме ми, бєларуси, представляємо найбільшу загрозу для безпеки Євросоюзу. А ось Ізраїль, навпаки, зробив для бєларусів безвізовий в'їзд. Щоправда, і тут для останніх з європейців. Може тому, що народ наш так і не розібрався ще, хто ж ми - і де лежать наші господарські та культурні інтереси - в Сирії і Таджикистані або в сусідніх державах, з якими межуємо.
Рік 2015-й спеціальним указом Верховного головнокомандувача був оголошений роком молоді. Студенти столиці відзначилися в грудні, нехай і скромними, але все ж протестами. У місті над Німаном молоді майже немає. І дійсно що їй робити тут - яку освіту можна отримати в місцевому дикому університеті, звідки позвільняли кращих викладачів і де залишилися лише пусті ідеологи! Гродненська молодь найближче у Вільнюсі та Варшаві, хто в Австралії, хто в Британії, багато хто в Америці. Риба шукає, де глибше, а молодь де світліше і вільніше.
Головний позитивний підсумок року, і це вже без жодної іронії, те, що Бєларусь не втягнулася всерйоз у військові конфлікти і міждержавні сварки. Однак, втрат все ж зазнала. У серпні в бою під Бєлакаменкою в Донбасі був смертельно поранений бєларус Алесь Черкашин, який воював у складі Добровільного українського корпусу Правого сектору. У тому ж бою загинув один з творців бєларуського батальйону українець Віталій Теліженко. Канули у вічність відомі бєларуси Анатолій Гріцкевич, Лідзія Арабей, Аляксандр Надсан, Уладзімір Содаль, Аляксєй Король, Віктар Сирица, інші патріоти.
У серпні на свободу вийшли політв'язні - Мікалай Статкевіч, Юрий Рубцов, Ігар Аліневіч, Мікалай Дзядок, Арцьом Пракапенка, Явген Васьковіч. Але загальної свободи в країні більше не стало. Незаконні переслідування, штрафи, погрози, тиск на громадські організації, журналістів, підприємців - усе це наша сумна повсякденна реальність.
Але буде новий день, будуть і нові події. З 2016-им роком всіх!
Уладзімір Хільмановіч
Переклад за текстом Карагод старога году
Про цьогорічний вступ Уладзіміра Хільмановіча до Союзу бєларуських письменників "Зрілість Хільмановіча"
Немає коментарів:
Дописати коментар