Чому білоруси не «симпатизують» переселенцям з табору на кордоні з Польщею?

 

Світові ЗМІ акцентують увагу на ситуації на білорусько-польському кордоні, де кілька тисяч людей з Близького Сходу розбили табір посеред лісу. Біженці намагаються прорвати облогу польських силовиків, щоб потрапити з Білорусі до ЄС. 

Білоруська сторона не втручається в те, що відбувається на кордоні. Більше того, офіційні прес-служби відтворюють повідомлення про звинувачення підлих європейців у «моральній черствості».

Важко описати реакцію білоруського суспільства в умовах переможеної журналістики, забороненої соціології та чистої громадської активності. Проте можна з упевненістю сказати, що більшість білорусів не дуже прихильно ставляться до мігрантів. Або, принаймні, не проявляють особливого пориву в організації догляду за людьми, які насправді найменше потребують теплих речей і їжі. 

На тлі феноменального підйому волонтерського руху, який спостерігався протягом року після так званих виборів 2020 року, такий стан справ наводить на певні думки. У чому причина пасивності білорусів, які не поспішають допомагати народженим у Сирії, Іраку чи Афганістані, які нещодавно опинилися в Білорусі? 

Здається, існує ціла низка причин небажання співвітчизників допомагати нелегальним мігрантам. 

Не останню роль у цьому відіграє і те, що так звані «туристи» сприймають Білорусь як транзитну країну, без належної поваги та без бажання зрозуміти специфіку життя місцевого населення. Фотографії з галасливими натовпами, які організовують ночівлі прямо посеред підземних переходів чи в коридорах торгових центрів, білорусам часто не зрозумілі. Ще одним подразником є ​​поведінка «гостей» з півдня, які вирубують ліс для опалення. До речі, кадри несанкціонованої вирубки поширюються державними ЗМІ з невідомою метою. Реакція співвітчизників, які постійно стикаються з жорсткими обмеженнями у веденні лісового господарства, передбачувана. Більше того, якщо врахувати, що цього року пенсіонери в багатьох регіонах країни мали проблеми із закупівлею дров, то емоції зрозумілі. 

Проте, схоже, одна з головних причин «бездіяльності» білорусів у допомозі мігрантам — це велика культурна та цивілізаційна відстань між нами, жителями Європи, та вихідцями з арабських чи тюркських країн. Науково доведено, що причиною міжкультурних і цивілізаційних конфліктів часто є бінарний світогляд за схемою «свой-чужий». Якщо у випадку сусідів із Польщі чи Литви визначення «іноземець» можна використовувати з натяжкою, то у випадку з гіпотетичним курдом із Сирії ставлення до сприйняття іноземця буде однозначним. Враховуючи також той факт, що білоруси донедавна не були особливо залучені до глобальних міграційних потоків, наше населення має досить туманне уявлення про мультикультуралізм і толерантність у сучасному світі.

Мікола Бянько

Див також: Про вибори в країні, де йде війна, Про вбиральню з відеонаглядом, Мрія нормальної людини, Епічна поразка бєларусофобів, Про мереживні труси в  скорботному стилі, Про гламурний совок, Про музей совєтської піонерії,  Книголюби з кримінальними нахилами, Заборона "Бутирки" як ознака національної згоди в Бєларусі, Аналітика від вар'ятів , Повзуча десовєтізація,  Ідеологічна диверсія на Масляну