Віктор Сазонов:Духовний Шлях із варяг у греки.

У житті бувають певні збіги, котрі важко пояснити. 24-го серпня День Незалежності відзначає Україна, 25-го річниця від часу, коли Декларація про державний суверенітет Бєларусі отримаала статус конституційного закону, а 26-го на Сіверськодонецькій книжковій толоці відбудеться обговорення:"Сусідські бувальщини" від білорусів": сучасна білоруська література та її переклади українською", модератором якого я буду.
Ілюстрацією до цього тексту Віктора Сазонова я обрав обкладинку його книги, котра у перекладі польською мовою була видрукувана ще у 2011 році. У 2016 - книжку вже можна було прочитати бєларуською. Українською її нема до цього часу. Власне дискусія буде не про цю конкретну збірку, котра, поза сумнівом, вартує уваги і перекладу. Про що йтиметься? Читайте текст Віктора Сазонова. Ми не раз з ним обговорювали це питання і я з ним погоджуюся практично в усьому.

 
Кілька років тому в українському місті Рівне, в одній чималенькій компанії у мене почали запитувати, де я так добре вивчив українську мову. Я був дуже здивований, оскільки говорив виключно бєларуською. І про це сказав своїм новим українським знайомим з Рівного. Тоді здивувалися вони. Тому що були переконані, що я говорю українською. А після того, як ситуація прояснилася, дуже дивувалися, наскільки бєларуська мова і українська схожі, що люди в одній компанії не тільки все зрозуміли зі сказаного, але навіть подумали, що їх новий знайомий з Бєларусі десь вивчив українську мову і тепер користується нею. Але ще більш дивне в цій ситуації це те, чому люди, які живуть по-сусідству, не знали цього раніше! Чи не знали ще зі шкільних років про таку подібність? Чому вони знають про інші народи більше, ніж про сусідські?

   Подібна ситуація була і зовсім недавно, коли ми з Явгеном Вапою і Ганною Кандрацюк, бєларусами з Польщі, приїхали в українське село Нобель з презентацією книги "По Прип'яті по Нобель". І присутні там місцеві люди з того Нобеля, і ті хто приїхав з Києва, і також зі Львова, задекларували той факт, що не було в нашій бєларуському діалекті жодного слова, значення якого для них залишилося б зовсім незрозумілим. Але чомусь вони цьому дивувалися.

   Подібні історії ми з моїм другом літератором і публіцистом Уладзіміром Хільмановічем привозили і з околиць Львова, і з деяких інших місць України. Привозили разом з висновками, що в сьогоднішніх реаліях бєларуси і українці на побутовому рівні, і не тільки на побутовому, дуже мало знають один про одного, хоча і живуть поруч. У бєларусів і українців є,  можливо, найбільший духовний зв'язок ніж з іншими народами, але той зв'язок більш інтуїтивний, аніж озброєний знаннями про культуру, традиції, менталітет, спосіб життя, історію і духовний світ один одного.

   Причини на те є як в сьогоднішній дійсності, так і в історичному минулому, яке багато в чому дуже схоже у наших народів. Те, що сьогодні бєларуси живуть практично в повному інформаційному, а багато в чому і культурному вакуумі про Україну, це зрозуміло. Бєларусь сьогодні залишається під повним контролем російської пропаганди, а вітчизняні державні ЗМІ адаптують власну інформацію до російської з невеликими змінами, які бувають не завжди. Для українців така ситуація зрозуміла, адже зовсім недавно вони були в аналогічній. З української ж сторони в такій реальності північний напрямок стає не те що нецікавим, але, певною мірою, закритим. І тому малодослідженим. І тому, відповідно, все менш зрозумілим в майбутньому.

   Якщо ж коротко додати про історичний аспект, то Російська імперія, де бєларуси та українці жили на своїх етнічних землях поруч один з одним з півночі на південь, розвивалася не тільки економічно, але і культурно, не з півночі на південь, а з заходу на схід і навпаки. У Російській імперії не тільки дороги йшли звідусіль до Москви і Пітера, але і всі інші аспекти людських відносин, в тому числі і література робила приблизно такий же шлях. Якщо не матеріально географічний, то духовно географічний. Спочатку в Москву (умовно в Москву), де цензурувалася, а потім куди Москва дозволить. Не тільки економічний, природний для наших народів Шлях із варяг у греки був зруйнований, а й природний шлях духовного обміну теж. Умовно його також можна було б назвати духовним Шляхом з варяг у греки, так як він символізує природний для наших народів духовний взаємообмін з півдня на північ і навпаки. І тепер цей духовний шлях вимагає відновлення не менше, ніж економічний.

   Радянська система в цьому відношенні мало відрізнялася від російської імперії. І ми отримували один про другого дуже сцензуровану інформацію, яка сильно відрізнялася від справжніх реалій. І цей культурний вакуум розростався в свідомості людей. Так народжувалися стереотипи і зникали справжні уявлення. І цей вакуум продовжує розростатися і обростати новими стереотипами, створеними тепер уже спеціальними пропагандистами.

   Ніщо так ефективно і швидко не зможе заповнити цей вакуум як література. Література, яка показує наше життя очима літератора, людини який фіксує найбільш відмінні національні та духовні аспекти і цінності прив'язані до часу. Така література стає доступною при перекладі і для сусіднього народу. Стає доступною і зрозумілою разом з світоглядом того народу, який вона висвітлює. Адже в сьогоднішній ситуації навіть еліти наших країн, і політичні, і економічні, трохи менше культурні, але також і вони, орієнтуються до кінця не тільки в тому, в чому подібність наших менталітетів, цінностей і стилю життя, але і в чому їх різниця, і чому вона є, і як це виникло. Відповідно це і на їх високому рівні еліт не дозволяє приймати максимально правильні рішення, коли доводиться таке рішення приймати. На побутовому рівні ситуація аналогічна, тільки побутова. Тому важко переоцінити важливість культурного взаємообміну, і такої його складової як літературний переклад.
Ідея перекладу творів наших сусідніх народів не нова, і просувалася активними діячами наших культур здавна. Є і зараз певні зв'язки, але більше на столичному рівні . Більш Мінськ-Київ. Що стосується регіональних зв'язків та співпраці, то вона вимагає певного розвитку. Адже транскордонна культура, регіональна культура, і культура столична, доповнюють один одного. Без одного компонента немає повного уявлення про ціле.
   І ще дуже важливе - багато людей до своєї національної літератури приходять через літературу іншу. Буває і так, а не тільки навпаки. Тому переклади літературних творів сусідніх народів сприяють в тому числі і підвищенню інтересу читачів до творів вітчизняних авторів.

Віктар Сазонаў, Беларускае Радыё РАЦЫЯ

Переклади українською творів Віктора Сазонова

Зазомбовані, Четвертий літак, Новорічний роздум про великих і маленьких людей, Загальний фон, Де і коли, Сенсація, Все про вибори в Бєларусі, Американський вибір, Поїдьте до Києва, Бути бєларусом на Гродненщині, Бєларуська нафта, Довкола України, Останній аргумент