Не стало Ніла Гілєвича

Сумна вістка прийшла з Бєлорусі. Не стало народного поета братнього народу Ніла Гілєвича. У першій половині вісімдесятих знаменита пісня гурту «Сябри» « А я лягу-прилягу» на слова поета – була чи не єдиним проявом бєларуської мови в суцільно русифікованому совєтському телерадіопросторі. Якщо про поетичну та перекладацьку діяльність Ніла Гілєвича відомо добре, то про його суспільну подвижницьку працю на ниві відродження бєларуської мови відомо набагато менше. Тим часом саме  з його ініціативи  27 червня 1989 року засновано Товариство бєларуської мови імені Франціска Скарини, до якого тоді вступили тисячі людей.
І котре було своєрідним відповідником українського ТУМ ім. Т. Шевченка. Ніла Гілєвича  на установчому з’їзді організації було обрано головою Республіканської ради цього громадського об’єднання.

У 1990 році поета обирають депутатом Верховної Ради Бєларусі, він ситає членом Президії і головою Комісії з освіти, культури та збереженні історичної спадщини. Разам з  Пьотром Кравчанкою Ніл Гілєвич ініціює підготовку Закону про державність бєларуської мови. Верховною Радою БРСР 26 січня 1990 року закон «Про мови в Білоруській РСР» було прийнято. У цьому законі проголошувалася державність бєларуської мови, відзначалося, що їй забезпечуються всебічний розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя . Російській мові цим Законом відводилася роль мови міжнаціонального спілкування. 15 березня 1994 року була прийнята перша Конституція Республіки Бєларусь, у якій був закріплений статус бєларуської мови як єдиної державної мови країни. Однак на бєларусизацію ополчились проросійські реваншистські сили. Через рік  74 депутати Верховної Ради Бєларусі звернулися до президента з проханням надати російській мові статус другої державної. Про їхню ініціативу Ніл Гілєвіч сказав : «Це значить, вимагають бєларуську мову як державну ліквідувати. Інакше розуміти їхнє прохання не можна. У наших умовах дати російській мові права державної – це значить: бєларуській мові смерть. Ось такі патріоти Рідної землі, Рідної мови. Такі слуги бєларуського народу». Як показав подальший розвиток подій , ці слова виявились похмуро-пророчими. Див " Про мовний конфлікт в Бєларусі". 

Свідомі бєларуські серця осиротіли. І найкращою згадкою про Народного поета Бєларусі - стиане відродження бєларуського слова у суспільстві. Це те заради чого жив, працював і змагався Ніл Гілєвич.

Знимка із Вікіпедії.