четвер, 31 березня 2016 р.

Агнєшка Ромашевська: Тілець - Одна історія і три моралі

На початку 90-х років декілька моїх колег працювали в Бюро національної безпеки, при канцелярії президента Валенси. З тих пір згадується часто використовувана ними щодо свого працедавця кличка - "Тілець". Як просто здогадатися, це скорочене визначення золотого тільця в Старому Завіті, якому євреї у певний час почати ідолопоклонятися.
Насправді у в 80-х рокак аж до 90-их зростав культ Валенси. Він почався у вісімдесятих, а сучані відкриття з кіщакової шафи заставляють шукати відповіді на запитання, чи ріс цей культ виключно спонтанно. Коли в серпні 1980-го року робітники виносили Валенсу на своїх раменах з Гданської судноверфі, він був безперечним лідером Солідарності і його обожнювали, як може було обожнювати того, хто ставав втіленням добрих новин. Важливою його рисою було те , що він добре вмів спілкуватися з робітниками, з юрбою. Цей ентузіазм, і навіть обожнювання щодо Валенси охоче підтримували і агенти есбе (польської служби безпеки - В.Х), аби  не ризикувати забрання голосу іншими, менш контрольованими представниками соціального спротиву. Одним із доказів цього,  швидка і брутальна розправа з панею Анею Валентинович,  єдиною реальною робітничою суперницею Леха. Про те, як Єжи Боровчакові та його людям вдалося фізично не допустити її на верф (ту саму верф, котра у серпні страйкувала, аби повернути її до роботи) на вибори делегатів на Перший Національний з'їзд "Солідарності" і, таким чином, пані Аня була цілковито відлучена від  зв'язку з управлінням, вона сама розповідала , в тому числі й мені, в кулуарах з'їзду. Отже перша мораль: якщо достатня кількість людей достатньо й ефективно притиставилась би цьому ск... синьству, можливо все б розвивалось інакше. Але не розвивалось і Валенса ставав дедалі автократичнішим керівником (хоча і з відносно суттєвою опозицією, яка проголосувала за Гвязду(Анджей Гвязда -суспільний діяч, у той час один із засмтупників Леха Валенси -В.Х ). Його щільно оточували підлабузники і радники з непотопним Анджеєм Целінським на чолі й  Метеком Ваховским як керуючим ... Валенса почав курити трубку і ставав все важнішим. Консультанти окрім консультування займалися накачуванням його і так великого его. Його блиск освітлював їх, його вплив був їхнім впливом.
Під час воєнного стану, коли в підпіллю не функціонували демократичні механізми, накачувати Валенсу стало ще простіше. Після короткої зупинки, капрал Валенса (так він  підписався на дивному листі до Ярузельського у 1982) був Нобель, візит Святійшого Отця. Валенса давав інтерв'ю іноземним ЗМІ як символ забороненої "Солідарності", і відповідно до своїх примх і відповідно до пропозицій радників помазаників активістів підпілля.

Звичайно, весь цей час, принаймні, деякі з тих, хто знали правду про валенсові "бздури", намагався порвати з цим, але не отримували підтримки. Сама була інтернована з Йоанною Гвяздою і з соромом пригадую, як я вже не могла слухати ці історії. Ранок в центрі для інтернованих в Дарлувці будив мене димом від дешевих сигарет і безконечними обговореннями помилок Валенси. І це - друга мораль: правда, на жаль, не захищає себе. Ви повинні захищати її. Часто надлишкові емоції і тиск частіше лякає стійких, аніж заохочує.

І хоча насправді є "Cолідарність" - це  були всі робітники, інтелігенція, активісти і звичайні споживачі хліба, які принесли Валенсу на власних раменах, зробивши його тим, ким він став - для світу виключно він став символом "Солідарності". Він став важливішим, аніж унікальний історичний рух, через який нам заздрили від Кореї та Філіппін до  Південної Америки.

Впродовж всіх цих років, "накачувано" Валенсу частково в своїх власних інтересах з боку еліт, частково в результаті таємної есбітської інтриги, але більшість просто вірила в кумира -  Правдивого Робітника.  Сьогодні відчайдушно захищають свою віру всупереч здоровому глузду ...

Таким чином ми підходимо до третьої моралі : належить шанувати видатних лідерів, але не варто створювати кумирів надприродних розмірів (до яких ми маємо національну схильність). Бо насправді завжди може зрештою виявитись, що це був фальшивий ідол.

Переклад за текстом Romaszewska-Guzy dla "Wprost": Cielec – historia z trzema morałami

Також українською: Агнєшка Ромашевська: Історії про чобітки
Знимка із Всемережжя

Немає коментарів:

Дописати коментар