В наш час цей поділ ще більше радикалізувався, поглибився і часто набуває крайніх форм. У звичайному побуті це означає те, що багато людей, які вчилися в одній школі, жили в сусідніх під'їздах, дружили десятиліттями - сьогодні не можуть домовитися в основних поглядах на процеси, що відбуваються довкола. Деякі мої знайомі повидаляли свої обліковки в популярному на пострадянському просторі інтернетсервісі соціальних мереж "Однокласники", не витримавши шквалу агресивного інакомислення від своїх друзів і знайомих. Якось один мій приятель зізнався, що більше не поїде на традиційні лютневі зустрічі однокласників в школах: "Розумієш, немов виправдовуючись, казав він, - мені просто нема про що з ними розмовляти!". Та що там однокласники, або студентські друзі. У багатьох сім'ях на грунті оцінці подій сучасності доходить від нерозуміння до справжньої ненависті.
Дуже часто поділ йде через оцінцку тієї чи іншої історичної постаті. Згадалося мені, як понад двадцять років тому я працював у музеї історії релігії. Прийшов якось на екскурсію по експозиції колоритний дядько, як виявилося приїхав здалеку, десь з Гомельщини. Привів на просвітництво свого сина-школяра. Якраз тоді для всіх відкривалося багато історичної правди. Я зі своїм, майже юнацьким максималізмом, жваво почав викладати все, що міг. Однак, на обличчях моїх слухачів наростало нерозуміння. Особливо сумним став той дядько, коли я розповідав історичну правду про те, як російський цар Петро Перший здійснив жахливий злочин в Полоцькому Софійському соборі. Той відвідувач був глибоко розчарований. Нічого він не сказав, але було видно, що просто не повірив у цей факт, а моя просвітницька екскурсія пішла намарне. Але не намарно для мене особисто - напевно тоді зрозумів, що очевидні і незаперечні факти люди можуть бачити абсолютно по-різному, або взагалі не вірити в них. Вже здавалося б, яка можу бути різниця в розумінні історичної ролі того ж Сталіна. Для нас очевидно, що це творець жахливої антилюдської системи, яка знищила мільйони людей, покалічила фізично і духовно кілька поколінь. А ось мало не половина сьогоднішніх жителів Росії позитивно оцінюють його роль в історії держави. А в Бєларусі цей культ також проектується на сучасність - створенням всяких фальшивих і псевдоісторичних "ліній Сталіна". Ну тих, хто управляє такими державами зрозуміти просто - вони будують свою владу саме по ленінсько-сталінської моделі. Але як зрозуміти ті мільйони, яких радянська система перетворила в вічних рабів, людей, позбавлених елементарного - думати своєю головою. Тут влучно колись сказала наша гродненська поетеса Данута Бічель: "Нічого ви їм не доведете і не поясните, вони ж народилися сліпими і глухими". Чи це гени такі, чи це якісь "чакри" не розкриваються, чи це щось зовсім інше.
А якщо на стороні історичної брехні державна пропаганда, розкол в суспільстві буде лише поглиблюватися, а ненависть рости. Поляризацію по лініях "сталіністи" - "вороги народу", "лукашисти" - "п'ята колона", "московські холопи" - "американські прислужники", "Бєларусь в Європу" - "русскій мір" зупинити зараз надзвичайно важко. Двадцять років ми йшли, або нас тягли, насильством в сторону реінкарнації похмурого, здавалося б безповоротного минулого ... Але що робити при зіткненнях світоглядів, при суперечках знайомих і близьких людей. Алгоритм тут, мені здається, зовсім простий. Якщо перед вами "клінічний" випадок, "стіна" - не треба розтрачати духовні сили. Як сказано в Біблії - "відвернися і йди своєю дорогою". Якщо ж є можливість хоч в чомусь переконати співрозмовника, потрібно розмовляти, розмовляти, розмовляти. Наводити прості приклади, пояснювати "на пальцях". Адже крапля камінь точить . Але головне - не відповідати на зло - злом, на брехню - брехнею, на агресію - ненавистю. Від кожної людини теж щось залежить ...
Уладзімір Хільмановіч , Беларускае Радыё РАЦЫЯ
Про минулорічний вступ Уладзіміра Хільмановіча до Союзу бєларуських письменників "Зрілість Хільмановіча"
Знимка із Всемережжя
Знимка із Всемережжя
Немає коментарів:
Дописати коментар