Невідомі стають відомими

 

Режисер Максим Онанко разом із командою продакшена «Сектор Правди» знімає на Тернопільщині документальний цикл про ветеранок ОУН та УПА під загальною назвою «Невідомі». Героїнями проєкту стали Людмила Фоя – київська підпільниця та подвійна агентка НКДБ та СБ ОУН і Мирослава Райтер – уродженка Тернопільщини, учасниця ОУН. Кожна із цих жінок присвятила найкращі роки своєї молодості боротьбі за незалежну Україну, проте їх імена невідомі більшості наших сучасників.

Документальний проєкт «Невтомлена»

У 2026 році режисер і сценарист Владислав Робський розпочинає роботу над новим документальним проєктом -«Невтомлена», що створюється за підтримки Українського культурного фонду.
Фільм розповість історію польської волонтерки, яка під час повномасштабної війни переїхала до України та присвятила себе допомозі українцям. Це історія про людяність, солідарність і силу підтримки, що не знає кордонів.
Вже зовсім скоро стартує виробничий процес проєкту. Попереду - важлива робота над історією, яка заслуговує бути почутою.

про мати у офіційних спілкуваннях

 

одразу прошу вибачення в тата і мами. Вони не вчили і не заохочували мене матюкатися. Прошу вибачити внучок ( поки лише Євуся може прочиттати цей текст, але наперід прошу вибачення в Нікусі і Діанки). Також прошу вибачення у подружжя Коковських - Лесі і Тараса, Владик Нестора і Дмитра та отця Івана Говери. Прошу вибачення у всіх решти. Ніхто мене не вчив матюкатися і не багословив на таку справу. Але, курва, пане Зеленський. На хуя в Україні інституції, які херать білоруську опозицію? Я про долбойобів (або про агентів ФСБ, що тотожно). котрі засіли в міграційній службі. 

про Андрія Степаненка і небажання садити дерева

 

не переконаний, що вже завтра зміню мотто на своїй обліковці. Але похорон Андрія  - це точно час, аби зупинитись...

десь тиждень тому Олександр Степаненко вчергове запропонував сіянці фундука для скверу Docudays UA. 

я надзвичайно втішився. Ті, хто садить дерева, завжди тішаться коли є однодумці і допомагачі Навіть, коли різниця в кліматі і на Чортківщину весна приходить на тиждень-два раніше, аніж в мої Дубівці. 

домовились з Олександром, що він прикопає саджанці і я заберу їх при нагоді, коли буду в Чорткові.

курва війна

про Народного волонтера України

 

пане Президенте!

Звертаюся до Вас виступити із законодавчою ініціативою про впровадження нових звань в Україні. А саме

- народний волонтер України

-заслужений волонтер України

і про трембовлянский диктант..

 Влотку! Я не бувім по всіх трембовлєнским парафіям. Але з тих, де м був - скажу. То є ІПСО, бо нігди не було Теребовлянського району. Микулинецкий був, Золотниківский був, Будзанівский був і навіт Трембовлянський був, А Теребовлянського не було. Пишу як свідок, котрий знає де в Романівці на Загороді жила Ганя Музика і чого вона (і її) не любили на Малі Заводі. За Велику сам допетраєщ. 

І до тексту.

Про Олега Сиротюка

Прочитав пост Тернопільська обласна рада на сьогоднішньому заході до Дня Добровольця. З'ясував, що на ньому була посадова особа Олег Сиротюк . А головному "акцентуючому" слабо було ініціювати і вручити "Біатлону", "Поляку", "Самітнику", "Барсу", "Бабаю", "Кобрі","Норду" + (перелік не є вичерпним) відзнаки Почесних громадян Тернопільської області? Чи як у ситуації з учасниками Росохацької групи? Купа відписок, брехні та ігнорування? Богдан Бутковський зверни увагу на безвідповідальність і апарату і лідерів хваркцій...

про "Південний кордон"

Очевидно, що для експертного коментаря цілком було би достатньо класичних фраз, що “цей документальний фільм про звичайних українців та українок, яких об’єднують спільні цінності, прагнення змінити світ на краще та послідовна боротьба за права людини”.

Абосолютно вірним, був би допис на кшталт “У стрічці зображено актуальне питання, що саме громадянин/ка – власник/ця держави та її енергія. Суспільство творять люди: вільні, розумні, здатні до критичного мислення та відповідальні за власну долю та долю країни. У суспільстві ми формуємо цінності, символи, героїв, міфи і традиції, які визначають нас як представника того чи іншого соціуму чи політичної нації. Саме від громадянина і його волі залежить, який напрямок оберуть суспільство і держава. “

про сквер Docudays UA

 

Є запитання журналістів від яких я або впадаю в довготривалий ступор і трохи в депресію, або скаженію. Наприклад такі : А як вам в голову прийшла ця ідея? А скільки ви здійснили показів документальних фільмів? А скільки ви провели культурних заходів? А скільки ви посадили дерев?.

Насправді у мене нема відповіді. Якщо на три останні запитання можу сказати, що як лінива і неорганізована особа не веду статистику, то на першу у мене нема відповіді ніколи. Сумніваюсь, що вона буде. 

А цей текст пишу бо обіцяв Ксенії та Валерії і направду просльозився від подарунку Павла (жолуді з Саду Сковороди. )

про відповідальність за прогнози

 

Трішки про відповідальність за прогнози. І трішки про репутацію. Два скріни і посилання на оригінальний допис. 

Якщо я забуду 31.12.2025 про цей допис - підгадайте мені бдлск.

про Білла Паскрела

Вчора не стало Біла Паскрелла - американського політика, член Палати представників США від штату Нью Джерсі з 1997 до 2024 року, одного з найактивніших членів Групи підтримки України в Конгресі США. Про це повідомив громадський діяч та журналіст Ігор Длябога."Улюблений Конгресмен Білл Паскрелл (D-N.J.), який пропрацював у Палаті представників понад 27 років, помер у середу вранці, повідомили в його офісі. Конгресмен був найпалкішим прихильником України, української незалежності, боротьби українського народу за незалежність у минулому та сьогодні. Він був великим другом української громади в США.

про борщ за рецептом

 Свій внесок у популяризацію борщу я вже пробував робити. Читайте за посиланням.

Але сьогодні маю зробити ще один допис. Він не дуже про борщ, але на увагу заслуговує.

Смак страв, котрі готує пані Марія, я не можу описати. Хіба Любов Бурак чи Олег Ущенко запросити і вони би описали... Ну і сама пані Марія, як досвідчена весільна газдиня, за словом в кишеню не лізе. Вчора випадково перетнувся на вулицях Файного. Мова зайшла про життя. І згадали нашу спільну знайому панікерку і ватницю. Пані Марія розповідає про чергову конспірологічну тему знайомої. На хвильку замовкає і видає : "Та шоб ти , ку@во, до кінця днів своїх варила борщ за рецептом Клопотенка"

На світлині знаменитий борщ від Андрія Левчука.

про Івана Богдана

З Іваном Богданом (саме так він представився) я познайомився з подачі Вадима Джуваги під час Маріупольської книжкової толоки. Він скромно представляв за столиком свої книжки "Патріотв'язні" та "Маріуполь. 2014" , і відчувався дещо сковано. Попри військову поставу відчувався мандраж виставкового дебютанта. Коли ж гортав історичну прозу на стендах - змінювався до невпізнання. Відчувалося, що він хоче за хвилини гортання охопити і пізнати невідомий історичний спадок. Погомоніли трохи. Пішли пити каву. Він запитував про історію українського підпілля. Розповідав, що чув і знає про багатьох учасників, котрі проживали на його рідній Донеччині. Я подарував йому книгу Андрія Кокотюхи "Червоний.  Без лінії фронту", та "За віру і волю". Розповів про зйомки фільму про Червоного. Він у відповідь підписав свою "Патріотв'язні".

Грошей брати не хотів. Зійшлись на тому, що я куплю "Маріуполь 2014", а ця - буде в подарунок. Говорили про роль Слова в житті та історії. Сказав, що на прем"єрі "Червоний. Без лінії фронту" в Маріуполі буде з побратимами в перших рядах...

Іван Богдан після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну  приєднався до полку «Азов». 4 квітня 2022 року отримав важке поранення, перебув у шпиталі на «Азовсталі». Загинув 8 травня 2022 року на заводі внаслідок влучання протибункерної бомби по одному з бункерів^{(Вікіпедія)}.

1 вересня 2023 року в київському Музеї-майстерні Івана Кавалерідзе відкрилась унікальна виставка пластилінових робіт маріупольця Дмитра Чернобая. Вражаючі пластилінові фігури перетворились на реалістичні образи, що відтворюють страх та напруженість військових боїв, а також символіку незламного духу українських захисників.

про "плач над Суджею"

 У різних пабліках періодично появляються плачі щодо "невимовних страждань" мешканців Курської области. Вони ж "мирні", "заручники Путіна", "жертви ескалацій" і т. д. "Нєвіноватая я" і все тут.

За моїми особистими, і, не дуже точними підрахунками, російські нелюди у 2024 році (дані на 08.08.2024 року) обстрілювали артилерією, мінометами, стрілецькою зброєю та наносили ракетні і бомбові удари по Юнаківській сільській громаді Сумщини 104 дні, Білопільську міську громаду у 2024 році обстрілювали 131 день, Хотінську селищну громаду - 117 днів, Великописарівську селищну громаду 127 днів, Краснопільську селищну громаду - 144 дні. Підкреслюю : не разів, а днів. І це лише з початку 2024 року. Кількість жахливих днів, при перевірці моїх підрахунків, може лише зрости.

Не бачили нічого? Не чули? Не знали? Нелюди.

Підпишіть петицію

Друзі, прошу підтримайте петицію щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Василю Мармусу. Я би найбільше хотів обговорювати з ним нові тексти і мелодії, нові сюжети фільмів, але...Мій син Василь - друг Василя Мармуса на знімальному майданчуку казав мені : таких Василів у житті небагато.. Плачу і горджуся...
https://petition.president.gov.ua/petition/220094

Дем"ян Чернець. Штрихи до життєпису.

Народився 6 квітня 1944 року в селі Деренівка Теребовлянського району. Після арешту батька Чернеця Івана Григоровича, 8 серпня 1949 року і засудження його військовим трибуналом військ МВС Тернопільської області за ст. 20-54-1а, 54-11 КК України на 10 років позбавлення волі у ВТТ з конфіскацією майна. Відтак всю сім"ю - маму Євдокію Пилипівну, сестру Зофію і малого Дем"янка виселили на спецпоселення в населений пункт Великий Луг Пермської (Молотівської) області. Згодом їх переселили в Чусовський район . Тут в поселенні Пашія він в 1951 році розпочав навчання в школі.

Країна - Нелюдія і мова нелюдська

 Ніяка це не Московщина, не Підарашка, і не Русня і не Болото, і не Чмоні чи Оркостан. Ця країна Нелюдія, їх вчинки нелюдські і мова нелюдська...

Карта авторства Vitalii Kulyk

про вибори після війни

 

Вчора у газетно-журнальному мотлоху, котрий батько збирався спалити в котлі, знайшов агітку з 1994 року на виборах до ВРУ такого собі Леоніда Кравчука. Мав нагоду спілкуватися з ним в різні часи і в різних його іпостасях... І не лише з ним. Спілкувався я з усіма кандидатами на виборах Президента України в 1991 році... 

А сьогодні читаю бздуру від КМІС... 

Як ветеран-спостерігач (і періодично як безпосередній учасник всіх виборів) хочу сказати наступне. 

про "Прифронтове життя"

 

Дорогі побратими і посестри!

7 листопада розпочалися прем"єрні покази документального циклу "Прифронтове життя".

Перші відгуки глядачів у Вишнівці та Тернополі після переглядів та зустрічей  направду вражають.

 Зрозуміло, що без звитяг наших збройних сил та постійної міжнародної та волонтерської підтримки - цей фільм був би неможливий...

Уладзімір Хільмановіч: Неминуча розплата

Нещодавно мав нагоду побувати у Варшаві. Столиця Польщі з її величезними будівлями впевнено дивиться в майбутнє. Але особисто я, провінціал з дитинства, у великих містах, таких як Мінськ чи Варшава, почуваюся досить незатишно. А плутанина столичних вокзалів, на яких тривають якісь перманентні ремонти, недосвідчену людину може довести до відчаю. Доволі спекотного дня на стику літа й осені вокзал Варшава-Гданська з його тлумами та натовпами здавався справжнім пеклом. Але головне негативне враження від відвідин столиці залишилося зовсім не від цього. За день активного блукання в околицях Варшави Центральної та вулицями міста мені довелося лише раз почути білоруську та українську мови. З іншого боку, всюди звучить російська мова, яка в Польщі за рівнем вживання поступається лише польській. Особливо прикро, що носіями російщини є насамперед люди, які останніми роками виїхали з України та Білорусі. До речі, російськомовність українців і білорусів істотно відрізняється.