пʼятниця, 17 лютого 2017 р.

Паліна Сцепаненка:Зв'язок живих і померлих

У 80-ті роки великий вплив на формування бєларуської свідомості мала художня та історична література.
Серед цих творів особливо виділялися історичні дослідження Міколи Єрмаловіча.
У 1984 році книга Костянтина Тарасова «Памяць пра легенды» набула характеру сенсації - вперше в книзі, виданій в державному видавництві, говорилося про те, що у бєларусів і росіян історія не загальна, а різна, більш того, це історія воєн і протистоянь.

Окремо варто виділити твори Володимира Короткевича, які за численними свідченнями активістів національного молодіжного руху, послужили поштовхом, який пробудив їх любов і інтерес до всього бєларуського.
Про це в 2008 році розповідав Сергій Вітушко, лідер об'єднання "Толока»: «У мене є точний день і година, коли я вирішив, що повинен свідомо говорити бєларуською і жити в Бєларусі. Це сталося, коли помер Володимир Короткевич. Чомусь в той день, коли помирав Короткевич, то на мене найшло ... Я прийшов з роботи, а працював я тоді на заводі "Інтеграл" ... був таким молодим робітником ... Я прийшов додому і захотілося мені щось прочитати ... Я взяв книжку Короткевича "Ладдзя роспачы" прочитав і був вражений, а назавтра випадково зустрів свою шкільну вчительку , а  вже два роки минуло, як я школу закінчив. Ми зустрілися на вулиці, поговорили і вона мені сказала: "А ти знаєш - помер Короткевич?» Чому вона вважала, що мені потрібно це знати, що для  мене це важливо? Я не повірив, купив "Вячэрні Мінск", і там був некролог, портрет його ... І в той вечір під враженням прочитаної вчора "Ладдзя роспачы" і сьогоднішньої новини, я прийняв рішення, що ось людина життя віддав за «Бєларусчину». Чомусь мені тоді було абсолютно ясно, що Короткевич не просто помер, що людина згоріла в боротьбі за «Бєларусчину». Я подумав: "А що ж я? Як же мені не соромно! Я повинен говорити бєларуською! Я повинен всюди говорити бєларуською! "І в цей вечір я прийняв це рішення, а реально заговорив бєларуською через півроку. Почав читати книжки дуже активно ...лише бєларуські читав. Читав з олівцем в руках, навпроти кожного словечка, об  яке спотикався, ставив на полях галочку. Виписував собі в блокнотики слова, яких не було ще в моєму лексиконі. Питав про ці слова у матері, а вона все знала!"
Національно-орієнтована молодь 80-их підкреслювала свою спільність і зв'язок не тільки з живими попередниками, а й з померлими, які загинули, були репресовані, розстріляні - « віддали життя за Бєларусчину» . Так щорічно проводився вечір пам'яті письменника Володимира Короткевича. На його могилу на Східному кладовищі в Мінську приходили і на 25 березня в день проголошення БНР. Тому вшанування пам'яті померлих стало не лише частиною ідеології, а й однією з форм активності. І, як наслідок - перший масовий мітинг в Бєларусі відбувся саме в день поминання предків «Дзяди» - 30 жовтня 1988 року.
Паліна Сцепаненка , Беларускае Радыё РАЦЫЯ

Переклад за текстом : Повязь жывых і памерлых
Знимка із Всемережжя.

Немає коментарів:

Дописати коментар